Грінберг Георгій Абрамович (народився 16.06.1900) — радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1946). Народився в Петербурзі. Закінчив Петроградський політехнічний інститут (1923), де працював до 1955 (з 1930 — професор, з 1946 — завідувач кафедри). У 1918-30 і з 1941 — у Ленінградському фізико-технічному інституті АН СРСР (з 1946 — завідувач відділу).
Роботи стосуються переважно математичної фізики та її застосувань. Провів дослідження з теорії руху заряджених частинок в електричних і магнітних полях, з теорії проходження струму крізь вакуумні прилади в усталених і нестаціонарних режимах, з теорії дифракції електромагнітних хвиль, магнітної гідродинаміки і теорії пружності. Створив загальну теорію фокусування електронних та іонних пучків, низку методів розрахунку електростатичних і магнітних полів. Розробив теорію берегової рефракції, запропонував і розвинув метод тіньових струмів, метод розв'язання широкого класу неоднорідних задач математичної фізики, новий підхід до розв'язання теплових і дифузійних задач, виконав дослідження з теорії інтегральних рівнянь Фредгольма з ядром, що залежить від модуля різниці змінних, з теорії теплового пробою, з розпаду плазми в магнітному полі та ін.
Державна премія СРСР (1949).