Гросс Євген Федорович (20.10.1897-4.04.1972) — радянський фізик-експериментатор, член-кореспондент АН СРСР (1946). Народився в с. Колпино (нині Ленінградська обл.). Закінчив Ленінградський університет (1924), там же працював (з 1938 — професор). З 1944 також у Ленінградському фізико-технічному інституті АН СРСР, з 1964 — в Інституті напівпровідників АН СРСР.
Роботи присвячені оптиці і спектроскопії. Здійснив цикл досліджень з розсіяння світла в конденсованих системах, відкрив у 1930 передбачену Л. І. Мандельштамом і Л. Бріллюеном тонку структуру лінії релеївського розсіяння в кристалах і рідинах, зумовлену розсіянням на гіперзвукових хвилях. Разом з М. Ф. Вуксом відкрив у 1935 спектр розсіяння малих частот у кристалах (гроссівські частоти), пов'язаний з міжмолекулярними коливаннями в ґратці, і з'ясував природу «крил» лінії Релея в рідинах. Досліджував зв'язок розсіяння світла в рідинах з релаксаційними явищами в них, запропонував у 1940 метод визначення часу релаксації молекул зі спектра розсіяного світла, застосовний до неполярних рідин (Державна премія СРСР, 1946).
Досліджував електронні спектри кристалів. У 1951 експериментально довів існування у напівпровідникових кристалах екситонів Ваньє — Мотта. Вивчив багато властивостей екситонів і відкрив низку нових явищ, зокрема спостерігав екситонні енергетичні зони (Ленінська премія, 1966).