Гудден Бернхард Фрідріх Адольф (14.03.1892 —3.08.1945) — німецький фізик-експериментатор. Закінчив Геттінгенський університет, де у 1919 здобув ступінь доктора філософії і працював (з 1924 — професор).
З 1926 — професор Ерлангенського університету, з 1939 — директор Фізичного інституту Празького університету.
Роботи в галузі фізики твердого тіла і фізики напівпровідників. Вивчав фотоелектричні явища і провідність у напівпровідниках, фотоелектричні процеси в алмазі, селені, сульфідах, галогенідах. З початку 20-х років разом з Р. Полем почав систематичні дослідження фотопровідності неметалевих кристалів. Відокремивши первинний фотострум у кристалах від низки вторинних процесів, вони з'ясували його безінерційність, пропорційність силі світла, виникнення насичення при зростанні напруги. У результаті було розроблено також методику вивчення фотоелектричних явищ, широко використовувану надалі для спеціальних досліджень напівпровідників. В експериментах з алмазами разом з Р. Полем встановив основні закони внутрішнього фотоефекту. У 1930 зробив висновок про особливу роль домішок у провідності напівпровідників і висунув гіпотезу, що остання має домішковий характер. Хоча ця гіпотеза й виявилася не зовсім правильною, однак вона відіграла істотну роль у створенні першої теорії електропровідності напівпровідників.