Камерлінг-Оннес Гейке (21.09.1853—21.02.1926) — нідерландський фізик, член Нідерландської АН. Народився в Гронінгені. Закінчив Гронінгенський університет (1876). Удосконалював знання у Г. Кірхгофа і Р. Бунзена в Гейдельберзі. У 1878 — 82 працював у Політехнічній школі в Делфті, у 1882—1923 — професор Лейденського університету, засновник і директор (1894—1923) кріогенної лабораторії (тепер Лейденська кріогенна лабораторія імені Г. Камерлінг-Оннеса). Роботи стосуються фізики низьких температур і надпровідності. У 1892 — 94 сконструював високопродуктивну зріджувальну установку каскадного типу для кисню, азоту і повітря. У 1906 отримав рідкий водень. Перший отримав температури, близькі до абсолютного нуля, і дослідив властивості багатьох речовин при наднизьких температурах. Розробив метод отримання рідкого гелію, у 1908 вперше отримав рідкий гелій і виміряв його температуру (Нобелівська премія, 1913). Надалі виконав ряд вимірювань з уточнення цієї температури, отримавши для неї значення 4,25 К (1911) і 4,42 К (1922). Виміряв (1911) критичну точку гелію (Tk = 5,20 К, pk = 2,26 ат), у 1909 отримав температуру в 1,04 К. Виміряв в'язкість рідкого гелію, встановив, що вона максимальна при 2,2 К; виміряв густину рідкого гелію і його пари, питому теплоємність, разом з Л. Дана — приховану теплоту пароутворення. У 1911 відкрив явище надпровідності у ртуті, потім в олова, свинцю, талію та ін. Виявив у 1913 руйнування надпровідності під впливом сильних магнітних полів і струмів. У 1924 показав можливість створення незгасаючого струму в кільці, що складається з двох різних надпровідників, які перебувають у контакті. Перший запропонував використовувати надпровідну обмотку для створення дуже сильного магнітного поля. Виявив себе як великий організатор науки, який поклав початок новому підходу до планування і керівництва науковими дослідженнями, його лабораторія стала своєрідною моделлю для наукових інститутів XX ст. Заснував (1901) при лабораторії школу приладобудівників і склодувів, науковий журнал «Повідомлення з фізичної лабораторії Лейденського університету». Іноземний член АН СРСР (1925).