Кеезом Віллем Гендрик (21.06.1876-24.03.1956) — нідерландський фізик, член Нідерландської АН (1924). Народився в Текселі. Закінчив Амстердамський університет (1900). У 1900-09 працював у Лейденському університеті, у 1909 — 23 в університеті в Утрехті (з 1918 - професор), у 1923—45 — професор Лейденського університету і директор (з 1926) кріогенної лабораторії. Роботи присвячені фізиці низьких температур і хімії ізотопів. Виконав вимірювання температури кипіння рідкого гелію, пружності його пари, діелектричної проникності, поверхневого натягу, теплопровідності, теплоти плавлення, стисливості, в'язкості. Визначив температуру кипіння гелію в 4,126 К. Отримав (1926) гелій у твердому стані. У 1928 разом з М. Вольфке при температурі 2,19 К відкрив у рідкому гелії фазовий перехід II роду, що свідчить про існування у рідкого гелію двох станів: гелій у стані вище температури переходу називається гелій I, нижче точки переходу — гелій II. Виявив з К. Клузіусом (1932) аномалії в температурній залежності питомої теплоємності рідкого гелію і встановив існування точки, де відбувається стрибок теплоємності (λ-точки). У 1931—32 відкачуванням пари рідкого гелію отримав температуру 0,71 К. Побудував (1928) ентропійну діаграму рідкого гелію. Дослідив рівняння стану рідкого гелію і вперше (1933) отримав ізотерми ρ—p-діаграми. Разом з дочкою вперше виявив (1935) надзвичайно високу теплопередачу через вузькі теплопроводи, заповнені гелієм II (аномально високу теплопровідність гелію II). У 1938 отримав рентгенограму окремого кристала твердого гелію при температурі 1,45 К і тиску 37 ат. Експериментально довів можливість збагачення ізотопів методом фракційної перегонки.