Кеплер Йоганн (27.12.1571-15.02.1630) — німецький вчений, один із творців небесної механіки. Народився у Вейль-дер-Штадті (Вюртемберг). Закінчив Тюбінгенський університет (1593). У 1594-1600 працював у Вищій школі в Граці. У 1600 переїхав до Праги до датського астронома Тихо Браге, невдовзі після смерті якого став математиком при дворі імператора Рудольфа П. У 1612 переїхав до Лінца, у 1626 — до Ульма. Останні роки життя провів у бідності та мандрах.
Роботи в галузі астрономії, механіки, оптики, математики. Використовуючи спостереження Тихо Браге та власні, відкрив закони руху планет (три закони Кеплера). Два перших закони виклав у трактаті «Нова астрономія» (1609), а третій — у трактаті «Гармонія світу» (1619). Був активним прихильником учення М. Коперника і своїми роботами сприяв його утвердженню та розвитку. Трактат Кеплера «Скорочення Коперникової астрономії», в якому він показав, що відкриті ним для Марса перші два закони справедливі для всіх інших планет і Місяця, а третій — також для руху чотирьох відомих тоді супутників Юпітера, був занесений Ватиканом до списку заборонених книг. Закони Кеплера стали основою для відкриття І. Ньютоном закону всесвітнього тяжіння. Вважав також, що Сонце — це одна з численних зір, причому інші зорі, розсіяні у просторі, також оточені планетами. У 1627 він закінчив свою останню велику працю «Рудольфові таблиці», за якими можна було обчислювати з досить високою точністю положення планет для будь-якого моменту часу. Цими таблицями користувалося кілька поколінь астрономів.
Великий внесок Кеплера і в оптику. У трактаті «Доповнення до Вітелло», що вийшов у 1604, були викладені основи нової оптики і дано механізм зору. Створив теорію зображення з урахуванням геометричної побудови, зруйнувавши хитромудру теорію своїх попередників, і запропонував свою схему зору, за якою промені світла, що випромінюються тілами, заломлюються в заломлювальному середовищі ока і створюють зображення на сітківці, що призводить до фізіолого-психологічного процесу, який завершується суб'єктивним сприйняттям зовнішнього світу. У 1604 сформулював закон оберненої пропорційної залежності між освітленістю і квадратом відстані до джерела світла.
Відомий як конструктор телескопа (так звана зорова труба Кеплера, що складається з двох двоопуклих лінз), описаного в трактаті «Діоптрика» (1611). У його трактатах також описані наближений закон заломлення, явище повного внутрішнього відбиття, дано формулу лінзи, умови зору. У Кеплера знаходимо також ідею тяжіння (1609) і думку про те, що причиною припливів і відпливів в океанах є Місяць. Запропонував поняття сили як причини прискорення.