Кікоїн Ісаак Костянтинович (народився 28.03.1908) — радянський фізик-експериментатор, академік (1953, член - кореспондент 1943), Народився в місті Жагари. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1930). У 1927-36 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, у 1936—43 — в Уральському фізико-технічному інституті і очолював кафедру фізики Політехнічного інституту (Свердловськ). У 1943, коли в нашій країні розгорнулися роботи в галузі атомної науки і техніки, був одним із перших фізиків, з якими І. В. Курчатов почав аналіз і розробку всього комплексу атомної проблеми. Брав активну участь у створенні лабораторії, перетвореної згодом на Інститут атомної енергії, де працює по цей час. Водночас є професором Московського університету (з 1955).
Роботи присвячені фізиці твердого тіла, атомній та ядерній фізиці, ядерній техніці. Здійснив важливі дослідження електричних і магнітних властивостей металів та напівпровідників. У 1931 — 33 виконав вимірювання ефекту Холла та електропровідності в магнітному полі рідких металів, у 1933 розпочав цикл досліджень впливу магнітного поля на фотоелектричні ефекти в напівпровідниках, що завершилися того ж року відкриттям спільно з М. М. Носковим нового явища — фотомагнітоелектричного ефекту (ефект Кікоїна — Носкова). Досліджуючи ефект Холла у феромагнетиках, виявив у них поряд зі звичайним також аномальний ефект Холла, пов'язаний з намагніченістю феромагнетика; надалі виявив цей ефект і в парамагнітних металах. Уперше довів наявність гальваномагнітного ефекту в рідких металах, визначив величину гіромагнітного відношення в напівпровідниках, що мало важливе значення для теорії електричної провідності та магнітних властивостей речовин.
Розробив методи вимірювання електричних величин при значних постійних струмах, створив новий тип амперметра для вимірювання дуже сильних струмів.
Зосередивши свої дослідження на початку 40-х років у новій галузі, він очолює роботи в одному з провідних напрямів атомної проблеми і стає найближчим соратником І. В. Курчатова. Вніс значний внесок у розвиток радянської атомної науки, техніки і промисловості.
У 1956—65 провів широкі дослідження фотомагнітного ефекту в монокристалах германію та кремнію, відкрив анізотропію цього ефекту. У 1964 виявив фотоп'єзоелектричний ефект, продовжив дослідження гальваномагнітних явищ у феромагнетиках, у 1966 вперше спостерігав квантові осциляції фотомагнітного ефекту при низьких температурах. Відкрив аномально великий ефект Холла в сплаві хром — телур. При дослідженні впливу іонізації на властивості напівпровідників виявив нові ефекти — так звані радіаційні електромагнітний і п'єзоелектричний ефекти.
Останнім часом багато робить для складання навчальних програм і посібників з фізики для середніх шкіл і вузів.
Двічі Герой Соціалістичної Праці (1951, 1978), Ленінська премія (1959), Державні премії СРСР (1942, 1949, 1951, 1953, 1967, 1980). Золота медаль І. В. Курчатова (1971), премія П. М. Лебедєва (1979).