Кобеко Павло Павлович (02.06.1897-06.01.1954) — радянський фізик і фізико-хімік.
Член-кореспондент АН СРСР (1943). Народився у Вільнюсі. Закінчив Сільськогосподарський інститут у місті Горки Смоленської обл. (1924). В 1924-52 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, з 1952 — в Інституті високомолекулярних сполук АН СРСР, водночас з 1930 викладав у Ленінградському політехнічному інституті (з 1935 — професор, з 1944 — завідувач кафедри).
Праці в галузі фізики діелектриків, сегнетоелектрики, фізики і фізичної хімії аморфних тіл, у тому числі високомолекулярних сполук. В 1930—31 разом з І. В. Курчатовим виконав дослідження властивостей сегнетової солі, що привели до відкриття нового класу речовин — сегнетоелектриків, побудував фізичну картину явища сегнетоелектрики, довів існування спонтанної поляризації.
Зробив істотний внесок у з'ясування природи аморфного стану. Вперше ввів кінетичний розгляд аморфних тіл, показав, що в переохолоджених рідинах, склах і полімерах усі процеси підпорядковуються одним і тим самим релаксаційним закономірностям, довів, що вирішальну роль у визначенні характеру реакції аморфного тіла на зовнішні впливи відіграє тривалість, з'ясував суть процесу твердіння аморфних систем. Досліджував кінетику полімеризації і деполімеризації, зв'язок між хімічною будовою скла і полімерів та їхніми фізичними властивостями, швидкості молекулярних процесів у рідинах у широкому інтервалі температур і тисків, природу крихкого руйнування і міцності твердих тіл, особливо полімерів. Разом з А. П. Александровим розробив метод отримання морозостійких гум. Заклав основи фізики аморфного стану в СРСР.