Кюрі П'єр (15.05.1859-19.04.1906) — французький фізик, один із засновників учення про радіоактивність, член Паризької АН (1905). Народився в Парижі. Закінчив Паризький університет (1877), де у 1878 83 працював асистентом, у 1883—1904 —у Школі фізики і хімії (з 1895 — завідувач кафедри). У 1895 одружився з М. Склодовською. З 1904 — професор Паризького університету. Трагічно загинув унаслідок нещасного випадку. Дослідження присвячені фізиці кристалів, магнетизму, радіоактивності. У 1880 разом зі своїм братом мінералогом Ж. Кюрі відкрив п'єзоелектричний ефект, а також обернений ефект — виникнення пружної деформації кристала при наданні йому електричного заряду. Використовуючи відкритий п'єзоелектричний ефект, вони сконструювали високочутливий прилад для вимірювання малих кількостей електрики і слабких струмів. У 1884—85 розвинув теорію утворення кристалів і дослідив закони симетрії в них, зокрема вперше ввів (1885) поняття поверхневої енергії граней кристала і сформулював загальний принцип росту кристалів. Запропонував (1894) також принцип, що дає можливість визначити симетрію кристала, який перебуває під якимось впливом (принцип Кюрі). Здійснив дослідження магнітних властивостей тіл у широкому діапазоні температур. Встановив у 1895 незалежність магнітної сприйнятливості діамагнетиків від температури та її обернено пропорційну залежність від температури для парамагнетиків (закон Кюрі). Відкрив для заліза існування температури, вище якої в нього зникають феромагнітні властивості (точка Кюрі) і стрибкоподібно змінюються деякі інші властивості, наприклад питома електропровідність і теплоємність (1895).
З 1897 наукові інтереси П. Кюрі зосереджуються на вивченні радіоактивності, де він разом з М. Склодовською-Кюрі зробив низку видатних відкриттів. У 1898 вони відкрили нові радіоактивні елементи — полоній і радій, у 1899 — наведену радіоактивність і встановили складний характер радіоактивного випромінювання та його властивості. У 1901 Кюрі виявив біологічну дію радіоактивного випромінювання, у 1903 відкрив кількісний закон зниження радіоактивності, увівши поняття періоду напіврозпаду, і показав його незалежність від зовнішніх умов. Виходячи з цього, запропонував використовувати період напіврозпаду як еталон часу для встановлення абсолютного віку земних порід. Того ж року разом з А. Лабордом виявив самовільне виділення тепла солями радію, що стало першим наочним свідченням існування атомної енергії. Висунув гіпотезу радіоактивного розпаду. Організував промислове видобування радію на основі розробленої технології добування радію з уранової руди.
За дослідження радіоактивності і відкриття радію П. Кюрі і М. Склодовська-Кюрі (разом з А. Беккерелем) у 1903 були удостоєні Нобелівської премії. Медаль Г. Деві (1903). На честь П'єра і Марії Кюрі названо штучний хімічний елемент — кюрій.