Лазарєв Борис Георгійович ( народився 6.08.1906) — радянський фізик-експериментатор, академік АН УРСР (1951). Народився в с. Миропілля (нині Сумської обл.). Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1930). У 1928 — 32 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, у 1932—37 — в Уральському фізико-технічному інституті. З 1937 працює в Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (керівник кріогенної лабораторії, завідувач відділу).
Праці стосуються фізики твердого тіла і конденсованого стану речовини, фізики низьких температур, кріогенної та вакуумної техніки. Виконав дослідження надплинності рідкого гелію, електронних властивостей металів, динаміки кристалічної ґратки, надпровідності при високих тисках, надпровідних матеріалів із високими критичними параметрами, властивостей ізотопів гелію та їхніх сумішей. Відкрив ядерний парамагнетизм у твердому водні (1936, разом із Л. В. Шубниковим), надплинну плівку гелію ІІ (1938), квантові осциляції магнітної сприйнятливості у великого числа металів (з Б. І. Веркіним та ін., 1949 — 51). фазовий перехід 21/2-го роду (з Л. С. Лазарєвою, В. І. Макаровим та ін., 1963). Його дослідження надпровідних властивостей матеріалів лягли в основу розробки і створення (1968 — 73) серії надпровідних соленоїдів із рекордними значеннями магнітних полів. Розробив методику розділення ізотопів гелію (1950), разом із Л. С. Лазарєвою — спосіб отримання високих тисків при гелієвих температурах (1939—44, метод «крижаної бомби»), разом із Е. С. Боровиком та ін. — високовакуумні кріоконденсаційні та кріоадсорбційні насоси (1957 — 59).
Державна премія СРСР (1951), Державна премія УРСР (1982). Створив школу фізиків (Б. І. Веркін, А. А. Галкін, Е. С. Боровик, І. М. Дмитренко, В. І. Хоткевич, І. А. Гіндін, Б. Н. Есельсон та ін.).