Трефілов Віктор Іванович (народився 6.08.1930) — радянський фізик, академік АН УРСР (1973), віце-президент (з 1974). Народився в Баку. Закінчив Київський політехнічний інститут (1952). У 1955-73 працював в Інституті металофізики АН УРСР, з 1973 — директор Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР.
Праці присвячені металофізиці, фізиці міцності й пластичності металів і тугоплавких матеріалів, фізичному матеріалознавству, порошковій металургії. Дослідив розвиток фазових перетворень у сталях, сплавах титану та інших металах при високих швидкостях нагрівання й охолодження, процеси утворення аустеніту, електротермообробки сталі. Вивчав механізм деформації й руйнування перехідних металів з ОЦК-ґраткою, різні типи дислокаційних структур, що виникають при деформаціях. Розвинув (1968—70) теорію в'язко-крихкого переходу, що враховує вплив на температуру холодноламкості структурних і субструктурних факторів та особливостей електронної структури кристалів, уперше показав (1963), що формування чарункових дислокаційних структур приводить не лише до підвищення міцності, а й до зниження холодноламкості, розробив оптимальні режими термомеханічної обробки хрому, молібдену, вольфраму. Заклав (1968—75) основи технології виробництва й обробки тугоплавких металів. Зокрема, створив серію сплавів на основі хрому, молібдену, вольфраму та інших тугоплавких металів з підвищеним рівнем фізико-механічних властивостей.
Виконав праці із синтезу алмазів і алмазоподібних сполук. Уперше розвинув фізичні принципи здобування «в'язкої» кераміки, зокрема на основі алмазів та інших надтвердих матеріалів.
Державна премія УРСР (1974).