Лебедєв Олександр Олексійович (26.02.1893—15.03.1969) радянський фізик, академік (1943; член - кореспондент 1939). Народився в Паневежисі. Закінчив Петроградський університет (1916). З 1919 .працював у Державному оптичному інституті і водночас з 1922 (з перервами) в Ленінградському університеті, де з 1947 очолював кафедру електрофізики (у 1944 — 52 — науковий керівник науково-дослідного інституту Міністерства електропромисловості).
Роботи в галузі прикладної та електронної оптики. Вивчав процес відпалу оптичного скла і розробив кристалічну теорію склоподібного стану, яка дістала підтвердження створенням ситалів, провів широкі дослідження з просвітлення оптики, впровадження інтерференційних методів у метрологію, атмосферну оптику, оптичну локацію. Під його керівництвом і за безпосередньої участі створювалися оптичні установки для фотографування швидкоплинних процесів (Державна премія СРСР, 1949), оптичні квантові генератори та нові джерела світла.
Широко відомі його дослідження з електронної оптики, розпочаті ще в 1930. Виконав роботи з розрахунку різноманітних електронно-оптичних систем, з розробки оптики і схем численних електронно-оптичних приладів та установок (зокрема, створив у 1931 поляризаційний інтерферометр), а також дослідження з дифракції та інтерференції електронів. Першим використав електронні лінзи в електронно-оптичних приладах (1930). Керував роботами зі створення перших вітчизняних електронних мікроскопів (Державна премія СРСР, 1947). Створив серію приймачів випромінювання.
Герой Соціалістичної Праці (1957), Ленінська премія (1959).