Ленард Філіп Едуард Антон (7.06.1862—20.05.1947) — німецький фізик, член Берлінської АН. Народився в Прейсбурзі (нині Братислава). Навчався в Будапештському, Віденському, Берлінському і Гейдельберзькому університетах. У 1887 — 94 працював у Гейдельберзькому і Боннському університетах, у 1894 — в університеті в Бреслау, у 1895 —у Вищій технічній школі в Ахені, у 1896-98 і 1907-30-професор Гейдельберзького університету, 1898—1907 — Кільського.
Роботи в галузі оптики, атомної і молекулярної фізики. Досліджував явища капілярності, фосфоресценції, іонізації газів, фотоефекту, катодні промені, структуру атома. Один з перших вивчав проходження катодних променів через тонкі металеві пластинки за допомогою сконструйованої (1892) катодної трубки з тонким віконцем (віконце Ленарда), з'ясував багато властивостей цих променів (Нобелівська премія, 1905). Довів, що при зовнішньому фотоефекті вивільняються електрони (1899) і енергія фотоелектронів, що вилітають, не залежить від інтенсивності падаючого світла і прямо пропорційна його частоті (1902). Виходячи з результатів своїх дослідів з розсіювання і поглинання катодних променів у речовині, запропонував у 1903 так звану динамідну модель атома.
Активно виступав проти теорії відносності, прагнув привласнити собі пріоритет відкриття рентгенівських променів. У роки гітлерівського режиму був запеклим нацистом.