Томсон Джозеф Джон (18.12.1856-30.08.1940) - англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1884), президент у 1916—20. Народився в Четхем-Хіллі. Навчався в Манчестерському університеті, закінчив Кембриджський університет (1880). У 1884-19 — професор Кембриджського університету і директор Кавендіської лабораторії, у 1905—18 — також професор Королівського інституту. З 1918 очолював Триніті-коледж у Кембриджі.
Праці присвячені вивченню проходження електричного струму крізь розріджені гази, катодних і рентгенівських променів, атомній фізиці. У 1897, досліджуючи відхилення катодних променів у магнітному й електричному полях, показав, що вони являють собою потік негативно заряджених частинок, виміряв питомий заряд цих частинок і встановив, що їхня маса приблизно в 1837 разів менша за масу атома водню. Це було прямим і надійним відкриттям електрона (Нобелівська премія, 1906). Того ж року висунув гіпотезу про електронний склад атомів (внутрішньоатомні електрони). У 1899 виявив електрони у фотострумі та ефект термоелектронної емісії. Розробив теорію руху електрона в магнітному й електричному полях. Вивчив багато особливостей електричного розряду в газах. Пояснив походження суцільного спектра рентгенівських променів.
Запропонував у 1903 одну з перших атомних моделей, згідно з якою атом являв собою позитивно заряджену сферу з вкрапленими в неї електронами, сумарний негативний заряд яких дорівнює позитивному заряду сфери (модель атома Томсона). У 1904 увів уявлення про те, що електрони в атомі поділяються на групи, утворюючи різні конфігурації, які зумовлюють періодичність хімічних елементів. У 1907 запропонував принцип дії мас-спектрометра. Розробив у 1911 метод парабол для визначення відносних мас частинок іонних пучків (іонів різних газів), що мало важливе значення для дослідження ізотопів; здобув у 1912 перші експериментальні дані про існування ізотопів, виявивши атоми неону з масою 20 і 22. У класичній теорії розсіяння дав вираз для ефективного перерізу у випадку розсіяння світла вільними електронами (формула Томсона). Є одним із засновників класичної електронної теорії металів (1900).
Член багатьох академій наук, зокрема АН СРСР (1925). Створив велику інтернаціональну школу фізиків-експериментаторів (Ф. Астон, Ч. Баркла, Ч. Вільсон, Е. Резерфорд, О. Річардсон, Дж. П. Томсон, П. Ланжевен, Дж. Таунсенд, Х. Каллендар, Дж. Мак-Леннан, Т. Лайман, В. Натансон, Дж. Тейлор, Е. Епплтон, Дж. Мак-Клелланд, У. Ніколсон, Р. Стретт, Дж. Сірл та ін.).
Медалі Б. Франкліна (1923), М. Фарадея (1938), Д. Юза (1902), Коплі (1914) та ін.