Левшин Вадим Леонідович (28.01.1896-12.12.1969) - радянський фізик, доктор фізико-математичних наук (1935). Народився в місті Корчева (нині Калінінської обл.). Закінчив Московський університет (1918), де працював у 1919 — 23 і з 1944 був професором (у 1922 — 32 — також в Інституті фізики і біофізики Наркомздраву РРФСР і в 1932 — 35 — у НДІ фізики Московського університету). З 1934 — також у Фізичному інституті АН СРСР (у 1937 —51 — заступник, у 1951—63 —завідувач лабораторії люмінесценції, у 1947 —58 —заступник директора інституту).
Роботи присвячені головним чином дослідженню люмінесценції. Розробив (1925) теорію поляризованої люмінесценції (формула Льовшина — Перрена). У 1923 разом із С. І. Вавиловим виявив перший нелінійний ефект в оптиці. Встановив правило дзеркальної симетрії спектрів поглинання і люмінесценції розчинів барвників (правило Льовшина). Вивчав вплив асоціації молекул та інших фізико-хімічних факторів на люмінесценцію розчинів, триплетні рівні й фосфоресценцію молекул, особливості світіння уранілових сполук.
Досліджував закони згасання кристалофосфорів, встановив (1934) рекомбінаційний характер процесів світіння кристалофосфорів, вивчав спалахові фосфори, системи локальних рівнів різної глибини і перерозподіл електронів за рівнями під впливом різних факторів, взаємодію активаторів у кристалофосфорах. Зробив внесок у створення вітчизняних люмінесцентних ламп, розробку спалахових кристалофосфорів і люмінофорів для катодолюмінесцентних екранів, у впровадження методів люмінесцентного аналізу в різні галузі народного господарства.
Державні премії СРСР (1951, 1952). Премія Л. І. Мандельштама (1947). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1968).