Лейпунський Олександр Ілліч (7.12.1903-14.08.1972) - радянський фізик, академік АН УРСР (1934). Народився в с. Драглі (нині ПНР). Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1926) і працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, у 1929—41 — у Харківському фізико-технічному інституті (у 1932-37 - директор), у 1941-52 - завідувач відділу Інституту фізики АН УРСР (у 1944-49-директор), з 1952 — у Фізико-енергетичному інституті в Обнінську (з 1959 — науковий керівник інституту) і водночас з 1946 — завідувач кафедри Московського інженерно-фізичного інституту.
Роботи присвячені атомній і ядерній фізиці, ядерній енергетиці. У 1932 разом із А. К. Вальтером, К. Д. Синельниковим і Г. Д. Латишевим вперше в СРСР здійснив розщеплення ядра літію штучно прискореними протонами, у 1936 дав перше непряме підтвердження гіпотези нейтрино на основі вимірювань енергії ядер віддачі при бета-розпаді, у 1939 передбачив ядерну ланцюгову реакцію. У 1946 — 48 прийшов до ідеї реакторів на швидких нейтронах, вказавши на фізичні особливості ланцюгової ядерної реакції на швидких нейтронах і на перевагу використання як теплоносіїв у швидких реакторах рідких металів. Виконав широкі дослідження з фізики швидких реакторів, що завершилися створенням методів розрахунку і побудовою низки експериментальних реакторів на швидких нейтронах, зокрема БР-1, БР-5, БОР-60 (Ленінська премія, 1960). В останні роки виконав велику роботу зі створення первістка радянської промислової енергетики на швидких нейтронах — реактора БН-350, що поєднує функції АЕС і опріснювача морської води.
Герой Соціалістичної Праці (1963). Створив школу фізиків-ядерників.