Парселл Едвард Міллс (народився 30.08.1912) — американський фізик, член Національної АН (1951). Народився в Тейлорвіллі. Закінчив Пердью (1933) і Гарвардський (1935) ун-ти, у 1938 здобув ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті, де працює (з 1949 — професор). У 1941—46 працював у Радіаційній лабораторії Массачусетського технологічного інституту.
Роботи в галузі радіоспектроскопії, ядерного магнетизму, атомної, молекулярної та ядерної фізики, радіоастрономії, біофізики, астрофізики. У 1946 незалежно від Ф. Блоха спільно з Р. Паундом відкрив ядерний магнітний резонанс (Нобелівська премія, 1952). Розробив метод ядерного резонансу для вимірювання магнітних моментів ядер і частинок, досліджував молекулярні структури, поведінку ядер при низьких температурах, вимірював атомні константи. У 1948 спільно з Н. Бломбергеном і Р. Паундом ввів уявлення про спінову температуру, вищу за температуру ґратки, а в 1951 з Паундом — про додатну і від'ємну спінову температуру. У 1950 з Р. Паундом вперше спостерігав індуковане випромінювання, здійснивши інверсію заселеностей ядерних систем шляхом швидкої зміни напрямку магнітного поля. Разом з Х. Юїном виявив (1951) випромінювання нейтрального міжзоряного водню на хвилі 21 см. Медаль Х. Ерстеда (1968), Національна медаль за науку (1980). Президент Американського фізичного товариства (1970).