Пашен Фрідріх (22.01.1865-25.02.1947) — німецький фізик-експериментатор, член Берлінської АН (1925). Народився у Шверіні. Навчався в Страсбурзькому та Берлінському університетах, в останньому в 1888 здобув ступінь доктора. У 1888—91 — асистент у Мюнстерській академії, у 1891 — 1901 — у Фізичному інституті Вищої технічної школи в Ганновері. З 1901 — професор Тюбінгенського університету і директор Фізичного інституту, у 1924— 33 директор Імперського фізико-технічного інституту (Берлін —Шарлоттенбург).
Роботи присвячені атомній спектроскопії і квантовій теорії випромінювання. Виконав прецизійні вимірювання довжин хвиль багатьох спектральних ліній, виготовив низку нових джерел світла з найрізноманітнішими характерами збудження, провів найточніші вимірювання дисперсії для речовин, що використовуються при виготовленні заломлювальних призм спектрометрів, виявив багато тонких деталей будови спектрів. Разом з К. Рунге дослідив (1895) спектр щойно відкритого гелію. У 1889 встановив вираз для потенціалу запалювання електричного розряду в газах (закон Пашена). У 1908 виявив перші дві лінії нової серії водню в інфрачервоній ділянці спектра (серія Пашена). У 1912 разом з Е. Баком відкрив ефект спрощення картини розщеплення спектральних ліній у сильному магнітному полі (ефект Пашена — Бака). Дослідив тонку структуру ліній гелію (1916), чим підтвердив теоретичні передбачення А. Зоммерфельда, складний спектр неону (1920). Сконструював велику кількість вимірювальних приладів, зокрема високочутливі радіомікрометр і гальванометр, увігнуту дифракційну ґратку та ін.
Створив школу спектроскопістів (Е. Бак, В. Герлах, А. Ланде, Г. Шюллер та ін.). Іноземний член АН СРСР (1930).