Поль Роберт Віхард (10.08.1884-5.06.1976) — німецький фізик-експериментатор, член Геттінгенської АН. Народився в Гамбурзі. Закінчив Берлінський інститут (1906). У 1906—16 працював у Фізичному інституті Берлінського університету; у 1916—52 — в Геттінгенському університеті, (з 1919 — професор і директор Фізичного інституту).
Роботи присвячені фізиці твердого тіла, одним із творців якої він є, фізиці напівпровідників, вивченню фотоелектричних явищ, рентгенівських променів. Визначив (1908) довжину хвилі рентгенівського випромінювання, отримавши значення 10-10 см. У 20-х роках почав систематичне дослідження фоточутливих властивостей низки напівпровідникових сполук і деяких ізоляційних кристалів і отримав перші систематичні дані про фотопровідність напівпровідників, виявив низку закономірностей внутрішнього фотоефекту, відкрив селективний фотоефект. Зокрема, вивчав оптичні та електричні властивості, фотопровідність монокристалів галогенідів лужних металів, які водночас слугували модельними матеріалами для дослідження процесів провідності в інших кристалах. У 1938 показав можливість керування електронними струмами в кристалі, давши, по суті, опис принципової будови напівпровідникового тріода. Увів поняття F-центра.
Автор широко відомого тритомника «Вступ до фізики», перекладеного багатьма мовами і витриманого багатьма виданнями: «Механіка, акустика, вчення про теплоту» (17 вид.), «Електрика» (20 вид.), «Оптика та атомна фізика» (12 вид.). Організував так звані «Читання Поля» з експериментальної фізики, що користувалися великою популярністю.
Створив школу фізиків.
Роботи присвячені фізиці твердого тіла, одним із творців якої він є, фізиці напівпровідників, вивченню фотоелектричних явищ, рентгенівських променів. Визначив (1908) довжину хвилі рентгенівського випромінювання, отримавши значення 10-10 см. У 20-х роках почав систематичне дослідження фоточутливих властивостей низки напівпровідникових сполук і деяких ізоляційних кристалів і отримав перші систематичні дані про фотопровідність напівпровідників, виявив низку закономірностей внутрішнього фотоефекту, відкрив селективний фотоефект. Зокрема, вивчав оптичні та електричні властивості, фотопровідність монокристалів галогенідів лужних металів, які водночас слугували модельними матеріалами для дослідження процесів провідності в інших кристалах. У 1938 показав можливість керування електронними струмами в кристалі, давши, по суті, опис принципової будови напівпровідникового тріода. Увів поняття F-центра.
Автор широко відомого тритомника «Вступ до фізики», перекладеного багатьма мовами і витриманого багатьма виданнями: «Механіка, акустика, вчення про теплоту» (17 вид.), «Електрика» (20 вид.), «Оптика та атомна фізика» (12 вид.). Організував так звані «Читання Поля» з експериментальної фізики, що користувалися великою популярністю.
Створив школу фізиків.