Іванов Віктор Євгенович (22.02.1908-24.12.1980) - радянський фізик-експериментатор, член-кореспондент АН СРСР (1964), академік АН УРСР (1967). Народився в с. Стара Майна (нині Ульяновської обл.). Закінчив Ашхабадський педагогічний інститут (1942) і Одеський гідрометеорологічний інститут (1945). З 1947 працював у Харківському фізико-технічному інституті (з 1965 — директор), одночасно професор Харківського університету (з 1962).
Робота в галузі вакуумної металофізики і вакуумної металургії. Розвинув новий напрям вакуумної обробки металів і сплавів, що дало можливість розв'язати ряд наукових і технологічних завдань зі створення надчистих металів (зокрема, берилію) і нових жаротривких і жаростійких матеріалів, застосовуваних в атомній енергетиці, електроніці та новій техніці. Розробив методи отримання і вакуумної обробки надчистих металів. Разом з К. Д. Синельниковим побудував (1952—53) перші вакуумні прокатні стани і заклав фізичні основи вакуумної металургії. Запропонував методи отримання нових жаротривких високотемпературних матеріалів, ряд жаротривких і антикорозійних високотемпературних покриттів. Під його керівництвом розроблено нові типи тепловидільних елементів ядерних реакторів.
Державна премія СРСР (1972).