Браве ґратки, чотирнадцять тривимірних геометричних ґраток, що характеризують можливі типи трансляційної симетрії кристалічної ґратки. Браве ґратки встановлені французьким кристалографом О. Браве (A. Bravais) у 1848. Повний опис симетрії атомної структури кристала дається просторовою групою симетрії, яка містить як операції трансляцій (перенесень), так і операції поворотів, відбиттів, інверсії. Браве ґратки утворюються дією тільки операцій трансляцій на будь-яку точку кристала, і з неї виводять систему вузлів. Розрізняють примітивні Браве ґратки, у яких вузли розташовані тільки у вершинах елементарних паралелепіпедів, гранецентровані (у вершинах і в центрах усіх граней), об'ємноцентровані (у вершинах і в центрі паралелепіпедів) і базоцентровані (у вершинах і в центрах двох протилежних граней) (рис.).
Браве ґратки класифікуються за ознакою симетрії елементарної комірки і співвідношень, що випливають з неї, між ребрами а, b, с і кутами α, β, γ паралелепіпеда, а також центрованості. Якщо враховувати тільки першу ознаку, то всі кристали поділяються на 7 сингоній, серед яких розподілені 14 Браве ґраток. Поняття «Браве ґратки» використовують при описі атомної структури кристалів, вказуючи, що центри тих чи інших атомів розташовані по вузлах певної Браве ґратки. У найпростіших випадках (наприклад, у металах) структура описується однією Браве ґраткою. Складну структуру, елементарна комірка якої містить кілька атомів, можна описувати як кілька Браве ґраток, «вдвинутих» одна в одну.