Прокошкін Юрій Дмитрович ( народився 19.12.1929) — радянський фізик, член - кореспондент АН СРСР (1970). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1952). У 1953-56 працював в Інституті ядерних проблем АН СРСР, у 1956 — 63 керівник групи Об'єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна). З 1963 — завідувач відділу експериментальної фізики Інституту фізики високих енергій.
Дослідження стосуються теорії прискорювачів, ядерної фізики, фізики елементарних частинок. Вивчав (1954—61) утворення піонів у нуклон-нуклонних і нуклон-ядерних взаємодіях. Виконав (1961 — 62) цикл робіт з експериментального виявлення і дослідження рідкісного процесу бета-розпаду піона, у результаті чого був підтверджений закон збереження векторного струму в слабких взаємодіях. У 1962 виявив і дослідив явище поглинання піонів ядрами хімічно зв'язаного водню. Виконані Прокошкіним експерименти з вивчення утворення частинок при високих енергіях дали змогу вперше встановити масштабну інваріантність у мікросвіті (1969), а цикл дослідів з вимірювання енергетичної залежності повних перерізів — відкрити «серпухівський ефект» (1971). У 1970 спільно зі співробітниками виявив ядра антигелію-3. Провів цикл досліджень процесів перезарядки піонів, каонів і антипротонів, які привели його до відкриття (1975) нової важкої частинки h-мезона зі спіном 4.
Золота медаль І. В. Курчатова (1965).