Стародубцев Сергій Васильович (24.10.1914—19.03.1967) — радянський фізик, академік АН Узбецької РСР (1956), віце-президент (з 1956). Народився в Ашхабаді. Закінчив Ленінградський університет (1935). У 1935-41 викладав у Середньоазійському (нині Ташкентському) університеті, у 1946—56 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті. Один з організаторів Інституту ядерної фізики АН Узбецької РСР (з 1966 — директор), завідував також кафедрами в Ташкентському університеті та Ташкентському політехнічному інституті.
Дослідження в галузі фізичної електроніки, радіаційної фізики твердого тіла, фізики ядра, дозиметрії. Розробив методи модулювання і подвійного модулювання, широко використовувані при дослідженні вторинної електронної та іонної емісії й адсорбційних явищ. Під керівництвом Стародубцева було розроблено і випробувано один з перших у країні нейтронних генераторів. Виконав цикли досліджень з резонансного розсіяння гамма-променів ядрами, зокрема виявив їх розсіяння електричним полем ядра, з електромагнітних переходів бета- і конверсійних електронів, гамма-спектрів, кутової кореляції каскадного гамма-випромінювання.
Створив таблиці числових значень імовірностей електромагнітних переходів у ядрах. Одержав поляризовані нейтрони з високим ступенем поляризації. Одним з перших виявив у реакціях (d, p) перевертання спіну.
Дослідив закономірності дефектоутворення в діелектриках і напівпровідниках під дією різних видів випромінювань, радіаційні ефекти на поверхні твердих тіл, радіаційно стимульовану дифузію та адсорбцію, радіаційні перетворення в бензолі, рідких органічних сцинтиляторах, що лягли в основу створених ним дозиметрів великих доз, розробив методи вивчення радіаційних змін речовин.
Створив школу в галузі ядерної і радіаційної фізики. Його ім'я присвоєно Фізико-технічному інституту АН Узбецької РСР.