Те, що після зупинки реактор отруюється більше, ніж він був отруєний ксеноном до зупинки, небезпеки не становить. Але зворотний процес розотруєння реактора, що настає слідом за цим, може за деяких умов стати потенційним джерелом ядерної небезпеки. Річ у тім, що величини реактивності, які вивільняються під час розотруєння реактора, - великі реактивності, що становлять кілька βе. Тому, якщо після зупинки реактора в ньому створено підкритичність, меншу за величиною від тієї реактивності, яка може вивільнитися внаслідок розотруєння реактора, то це може призвести до того, що в один прекрасний момент після зупинки величина підкритичності знизиться до нуля, реактор стане критичним, а потім і надкритичним, тобто може статися самозапуск і навіть розгін потужності реактора, що в умовах послабленого контролю за зупиненим реактором може призвести до великих неприємностей.
Саме тому, як побачимо далі, правила ядерної безпеки вимагають, щоб після зупинки реактора (якщо це не короткочасна зупинка) у воді первинного контуру створювалася надлишкова концентрація борної кислоти, що гарантує досить високе значення підкритичності зупиненого реактора (і гарантію неможливості самозапуску реактора внаслідок його розотруєння, що з цього випливає).
Саме тому, як побачимо далі, правила ядерної безпеки вимагають, щоб після зупинки реактора (якщо це не короткочасна зупинка) у воді первинного контуру створювалася надлишкова концентрація борної кислоти, що гарантує досить високе значення підкритичності зупиненого реактора (і гарантію неможливості самозапуску реактора внаслідок його розотруєння, що з цього випливає).