Якщо реактор у якийсь момент часу t1 перебував у стані отруєння, що характеризується втратами реактивності ρXe1, а в якийсь наступний момент t2 його стан отруєння змінився (внаслідок якихось змін режимних параметрів реактора, що визначають величину його отруєння) і характеризується тепер втратами реактивності, рівними ρXe2, то абсолютна зміна втрат реактивності реактора внаслідок його переотруєння за період Δt = t2 - t1 підраховується завжди за стереотипною формулою:
ΔrXe = ρXe2 - ρXe1 (19.5.1)
Користуватися цією формулою надзвичайно просто, якщо на додачу до неї запам'ятати кілька простих окремих випадків, з якими найчастіше пов'язана практична потреба розрахунків ксенонових переотруєнь.
По-перше, якщо правильно підставляти в неї кінцеве й початкове отруєння, то знак величини, що виходить, ΔρXe сам по собі підказує, чи йдеться про позбавлення реактора від отруєння, чи про більше його отруєння за розглядуваний період часу Δt: якщо величина ΔρXe < 0, то реактор загалом за минулий період Dt позбувся отруєння (втрати запасу реактивності за цей час зменшилися, що рівносильно вивільненню додатної реактивності в реакторі за цей період); якщо ж ΔρXe > 0, то реактор за цей період, навпаки, отруївся більшою мірою, що рівносильно втраті запасу реактивності. Тому, підставляючи у формулу (19.20) значення отруєнь (а вони завжди від'ємні), можна не турбуватися про правильність знака результату, що отримується.
Крім того, слід пам'ятати кілька простих правил.
а) Якщо до розглядуваного моменту t реактор пропрацював на сталому рівні потужності понад три доби, величина його отруєння в цей момент дорівнює стаціонарному отруєнню на цьому рівні потужності, і її слід визначати за кривою стаціонарних отруєнь, як функцію величини потужності, на якій працював реактор.
б) Якщо реактор до розглядуваного моменту t простояв після зупинення понад три доби, - він повністю позбувся отруєння (ρXe = 0).
в) Якщо реактор до розглядуваного моменту t після зупинення простояв менше трьох діб, позбутися отруєння повністю він, природно, не встиг, і величина отруєння знаходиться за кривою йодної ями після зупинення як функція потужності, на якій працював останні три доби перед зупиненням реактор, і часу простою реактора.
г) Якщо первісно позбавлений отруєння реактор (після тривалого, понад три доби простою) виведено на стаціонарний рівень потужності й він працює на цій потужності менше двох діб, він поки не досяг стаціонарного отруєння на цьому рівні потужності, і величина отруєння в розглядуваний момент або знаходиться за кривою виходу реактора на стаціонарне отруєння як функція потужності й часу, або підраховується за наближеною формулою:
ρXe(t) ≈ ρXeст(Np) [1 - exp(- λIt)],
яка в зручних для розрахунку розмірностях має вигляд:
ρXe(t) ≈ ρXeст(Np) [ 1 - exp (- t / 9.67)] (19.5.2)
Час t у цій формулі підставляється в [год], а величина стаціонарного отруєння на розглядуваному рівні потужності Np знімається з кривої стаціонарних отруєнь.
д) Нарешті, якщо реактор працює на сталому рівні потужності менше трьох діб після переходу з іншого рівня потужності, то значення отруєння реактора ксеноном у будь-який момент цього періоду знаходиться або за графіками нестаціонарних переотруєнь, або за таблицями нестаціонарних переотруєнь як функція початкової й кінцевої потужності реактора та часу його роботи на потужності після переходу.
ΔrXe = ρXe2 - ρXe1 (19.5.1)
Користуватися цією формулою надзвичайно просто, якщо на додачу до неї запам'ятати кілька простих окремих випадків, з якими найчастіше пов'язана практична потреба розрахунків ксенонових переотруєнь.
По-перше, якщо правильно підставляти в неї кінцеве й початкове отруєння, то знак величини, що виходить, ΔρXe сам по собі підказує, чи йдеться про позбавлення реактора від отруєння, чи про більше його отруєння за розглядуваний період часу Δt: якщо величина ΔρXe < 0, то реактор загалом за минулий період Dt позбувся отруєння (втрати запасу реактивності за цей час зменшилися, що рівносильно вивільненню додатної реактивності в реакторі за цей період); якщо ж ΔρXe > 0, то реактор за цей період, навпаки, отруївся більшою мірою, що рівносильно втраті запасу реактивності. Тому, підставляючи у формулу (19.20) значення отруєнь (а вони завжди від'ємні), можна не турбуватися про правильність знака результату, що отримується.
Крім того, слід пам'ятати кілька простих правил.
а) Якщо до розглядуваного моменту t реактор пропрацював на сталому рівні потужності понад три доби, величина його отруєння в цей момент дорівнює стаціонарному отруєнню на цьому рівні потужності, і її слід визначати за кривою стаціонарних отруєнь, як функцію величини потужності, на якій працював реактор.
б) Якщо реактор до розглядуваного моменту t простояв після зупинення понад три доби, - він повністю позбувся отруєння (ρXe = 0).
в) Якщо реактор до розглядуваного моменту t після зупинення простояв менше трьох діб, позбутися отруєння повністю він, природно, не встиг, і величина отруєння знаходиться за кривою йодної ями після зупинення як функція потужності, на якій працював останні три доби перед зупиненням реактор, і часу простою реактора.
г) Якщо первісно позбавлений отруєння реактор (після тривалого, понад три доби простою) виведено на стаціонарний рівень потужності й він працює на цій потужності менше двох діб, він поки не досяг стаціонарного отруєння на цьому рівні потужності, і величина отруєння в розглядуваний момент або знаходиться за кривою виходу реактора на стаціонарне отруєння як функція потужності й часу, або підраховується за наближеною формулою:
ρXe(t) ≈ ρXeст(Np) [1 - exp(- λIt)],
яка в зручних для розрахунку розмірностях має вигляд:
ρXe(t) ≈ ρXeст(Np) [ 1 - exp (- t / 9.67)] (19.5.2)
Час t у цій формулі підставляється в [год], а величина стаціонарного отруєння на розглядуваному рівні потужності Np знімається з кривої стаціонарних отруєнь.
д) Нарешті, якщо реактор працює на сталому рівні потужності менше трьох діб після переходу з іншого рівня потужності, то значення отруєння реактора ксеноном у будь-який момент цього періоду знаходиться або за графіками нестаціонарних переотруєнь, або за таблицями нестаціонарних переотруєнь як функція початкової й кінцевої потужності реактора та часу його роботи на потужності після переходу.