Питання про те, як змінюється поточне значення втрат реактивності реактора (які ми, мимоволі перейшовши на професійний жаргон операторів АЕС, коротко називаємо отруєнням реактора), хвилює оператора тому, що після вимушеної зупинки реактора (пов'язаної, як правило, з необхідністю ліквідації неполадок ) реактор необхідно знову пускати, і від того, яку величину втрат реактивності потрібно буде компенсувати під час пуску, залежать ті конкретні дії, які повинен вживати оператор реакторної установки.
Часова функція поточних втрат реактивності через отруєння ксеноном після зупинки реактора знаходиться шляхом розв'язання диференціальних рівнянь отруєння, але вже не за нульових початкових умов, а за таких: при t = 0 Ф(t) = 0, Nxe = Nxeст і NI = Niст (маючи на увазі, що до моменту зупинки реактор пропрацював на постійному рівні потужності понад 3 доби, а тому він - стаціонарно отруєний). А закономірність отруєння реактора після зупинки можна простежити, не вдаючись до розв'язання системи диференціальних рівнянь, із досить простих міркувань.
Часова функція поточних втрат реактивності через отруєння ксеноном після зупинки реактора знаходиться шляхом розв'язання диференціальних рівнянь отруєння, але вже не за нульових початкових умов, а за таких: при t = 0 Ф(t) = 0, Nxe = Nxeст і NI = Niст (маючи на увазі, що до моменту зупинки реактор пропрацював на постійному рівні потужності понад 3 доби, а тому він - стаціонарно отруєний). А закономірність отруєння реактора після зупинки можна простежити, не вдаючись до розв'язання системи диференціальних рівнянь, із досить простих міркувань.