Річардсон Оуен Вільямс (26.04.1879—15.02.1959) — англійський фізик, член Лондонського королівського товариства (1913). Народився в Дьюсбері. Закінчив Кембриджський університет (1900), де працював, у 1906—13 — професор Принстонського, у 1913—24 — Лондонського, у 1924—44 — Кембриджського університетів.
Роботи стосуються електроніки, електронної і квантової теорій, магнетизму, фізики рентгенівських променів, вивчення фотоелектричного і гіромагнітного ефектів, спектра молекулярного водню. Поклав початок широким дослідженням термоелектронної емісії. Встановив у 1901 залежність густини струму насичення термоелектронної емісії від температури поверхні катода (закон Річардсона) (Нобелівська премія, 1928). Експериментально перевірив закон максвеллівського розподілу молекул за швидкостями (1908) і рівняння Ейнштейна для фотоефекту (1912). У 1906 висловив думку про позаземне походження проникного випромінювання (космічних променів).
Створив школу фізиків (А. Комптон, К. Девіссон, І. Ленгмюр, Т. Танака, Ф. Робертсон, П. Девідсон, С. Рао та ін.). У 1926—28 — президент Лондонського фізичного товариства. Медаль Д. Юза (1920), Королівська медаль (1930) та ін.