Жоліо-Кюрі Фредерік (19.03.1900-14.08.1958) - французький фізик, член Паризької АН (1943). Народився в Парижі. У 1923 закінчив Школу фізики і хімії (Париж). У 1925—30 працював в Інституті радію і одночасно викладав у різних навчальних закладах Парижа. В Інституті радію почалася його спільна робота з І. Кюрі, з якою він одружився в 1926. У 1928 з'являються їхні спільні роботи, що підписуються з 1934 «Жоліо-Кюрі». У 1930 захистив докторську дисертацію і став науковим співробітником Національного фонду наук, з 1932 також викладав у Сорбонні. З 1937 — професор Колеж де Франс і одночасно керівник лабораторії атомного синтезу в Національному центрі наукових досліджень (у 1944—45 — директор). У 1946—50 — верховний комісар організованого за його ініціативою Комісаріату з атомної енергії. На цій посаді він багато зробив для розвитку атомної науки і техніки у Франції, для організації центрів ядерної фізики. У травні 1950 французький уряд усунув Жоліо-Кюрі від керівництва Комісаріатом через його відмову вести ядерні дослідження у воєнних цілях. З 1956 — також професор Паризького університету, керівник лабораторії Кюрі в Інституті радію і директор Інституту ядерної фізики в Орсе.
Роботи присвячені ядерній фізиці, ядерній хімії, ядерній техніці. Разом з Ірен Кюрі в 1928 почав систематичне дослідження ядерних реакцій, викликаних альфа-частинками при опроміненні ними легких ядер, використовуючи для цього найпотужніше на той час джерело альфа-частинок — препарат полонію інтенсивністю 200 мілікюрі. За допомогою вдосконаленої камери Вільсона вони спостерігали розпад окремих атомів і вивчали явища, зумовлені проходженням альфа-частинок крізь речовину. Відтворивши з деякими змінами відомі на той час досліди Боте — Беккера для отримання так званого берилієвого випромінювання, подружжя Жоліо-Кюрі виявило здатність цього нового випромінювання вибивати ядра атомів речовини, крізь яку воно проходить. Ефект вибивання ядер вони продемонстрували, сфотографувавши за допомогою камери Вільсона сліди, утворені вибитими ядрами водню, гелію та азоту. Виходячи з дослідів Жоліо-Кюрі і дещо змінивши їх, Дж. Чедвік показав, що випромінювання, відповідальне за вибивання ядер, являє собою потік нейтральних частинок — нейтронів. Так була розкрита загадка берилієвого випромінювання, і досліди Ф. та І. Жоліо-Кюрі відіграли при цьому вирішальну роль.
У подальших роботах досліджував властивості нейтронів і різні типи ядерних реакцій, у яких утворюються нейтрони. У 1934 показав, що маса нейтрона дещо більша за масу протона, це свідчило про нестабільність нейтрона. Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі в 1933 першими отримали фотографію зі слідами електрона і позитрона, народжених гамма-квантом (утворення пар), і того ж року Ф. Жоліо-Кюрі разом з Ж. Тібо першим спостерігав анігіляцію електронів і позитронів.
У 1934 подружжя Жоліо-Кюрі відкрило явище штучної радіоактивності, викликаної швидкими альфа-частинками (Нобелівська премія з хімії, 1935) і отримало низку штучних радіоактивних ізотопів, відкрило новий тип радіоактивності — позитронну. Ф. та І. Жоліо-Кюрі передбачали, що штучна радіоактивність може бути викликана також нейтронами, дейтронами, протонами.
Ф. Жоліо-Кюрі майже одночасно з О. Ганом і Ф. Штрассманом експериментально відкрив явище поділу урану нейтронами і одним з перших дійшов висновку, що процес поділу ядер урану на уламки має супроводжуватися появою нових нейтронів, і обчислив (травень 1939) кількість випромінюваних вторинних нейтронів. Тоді ж Ф. Жоліо-Кюрі побачив можливість розвитку в урані ланцюгової ядерної реакції з виділенням величезної енергії шляхом вибуху. У 1939—40 він розробив низку технологічних проектів вивільнення ядерної енергії.
У 1939 із співробітниками почав роботи зі спорудження ядерного реактора на важкій воді. Були виконані перші вимірювання ефективного перерізу захоплення теплових нейтронів ядрами дейтерію. Однак у травні 1940 ці дослідження були перервані окупацією Франції фашистськими загарбниками (1940—44). Найближчі його помічники Х. Хальбан і Л. Коварскі вивезли документацію і запас важкої води до Англії, а сам Жоліо-Кюрі залишився в окупованій Франції, де свої знання використовував для боротьби з окупантами, в його лабораторії в Колеж де Франс виготовлялася вибухівка. Був учасником Руху Опору, очолював організацію «Національний фронт». Після війни він відновлює і розвиває ядерні дослідження. Уже на початку 1948 здійснює запуск першого французького циклотрона, а в грудні 1948 — експериментального ядерного реактора на важкій воді.
Ф. Жоліо-Кюрі — видатний громадський діяч, член Французької комуністичної партії (з 1942). З 1950 — голова Всесвітньої Ради Миру, у 1950 виступив ініціатором Стокгольмського звернення. За діяльність на захист миру в 1951 удостоєний Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами». З 1947 президент товариства «Франція — СРСР», один із засновників і президент (з 1946) Всесвітньої федерації наукових працівників. Президент Французького фізико-хімічного товариства (1936—38).
Член багатьох академій наук і наукових товариств, у т. ч. іноземний член АН СРСР (1947). Медалі П. Кюрі (1923), К. Маттеуччі (1932), Д. Юза (1947), А. Лавуазьє (1954).