Рожанський Дмитро Аполлінарійович (1.09.1882-27.09.1936) - радянський фізик, член-кореспондент АН СРСР (1933). Народився в Києві. Закінчив Петербурзький університет (1904). У 1911-21 працював у Харківському університеті (з 1914 — завідувач кафедри), у 1921—23 в Нижньоновгородській радіолабораторії, у 1923—28 — у Центральній радіолабораторії Тресту заводів слабкого струму в Ленінграді, з 1923 — також у Ленінградському фізико-технічному інституті і з 1929 — в Електрофізичному інституті. З 1923 — професор Політехнічного інституту.
Основні роботи присвячені електричним розрядам у газах, радіофізиці, радіолокації. Розробив методи осцилографування швидких електричних процесів (1910), розрахунку випромінювання антен (1922), вимірювання діелектричної проникності при НВЧ. Виконав дослідження особливостей поширення коротких і ультракоротких радіохвиль з урахуванням властивостей іоносфери та інших факторів, зі стабілізації частоти лампових генераторів, фізики газового розряду, електроніки НВЧ, теорії антен. Під його керівництвом проводилися роботи зі створення короткохвильових передавачів та імпульсних радіолокаторів. Висунув ідею пролітного клістрона.
З ім'ям Рожанського пов'язаний перший період історії вітчизняної радіофізики і радіотехніки. Створив школу радіофізиків (Ю. Б. Кобзарєв, А. А. Слуцкін, Д. С. Штейнберг та ін.)