Шредінгер Ервін (12.08.1887-4.01.1961) — австрійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Народився у Відні. Закінчив Віденський університет (1910). Працював у Віденському та Єнському університетах, у 1920 — 21 — професор Вищої технічної школи в Штутгарті та університету в Бреслау, 1921—27 — професор Цюрихського університету, 1927 —33 — Берлінського, у 1933-36-Оксфордського, 1936 — 38 — Грацького університетів. У 1941—55 — директор Інституту вищих досліджень у Дубліні, з 1956 — професор Віденського університету.
Основні роботи в галузі статистичної фізики, квантової теорії, квантової механіки, загальної теорії відносності, біофізики. Виходячи з ідей де Бройля про хвилі матерії та принципу Гамільтона, розробив (1926) теорію руху мікрочастинок — хвильову механіку, в основу якої поклав рівняння (рівняння Шредінгера), що відіграє в атомних процесах таку саму фундаментальну роль, як закони Ньютона в класичній механіці, і ввів для опису стану мікрооб'єкта хвильову функцію, або ψ-функцію.
У 1926 довів еквівалентність своєї хвильової механіки і матричної механіки, розробленої В. Гайзенбергом, М. Борном і П. Йорданом. У 1926 побудував квантову теорію збурень — наближений метод у квантовій механіці. Намагався (1926) представити частинку як групу хвиль, що займає визначену частину простору і рухається цілком (хвильовий пакет). За створення хвильової механіки в 1933 (з П. Діраком) удостоєний Нобелівської премії. Однак вихований на традиціях класичної фізики, заснованої на повному детермінізмі, Шредінгер не міг мислити іншими категоріями і не прийняв квантову механіку як завершену теорію. Його не задовольняв двоїстий опис мікрооб'єктів у термінах хвиль і частинок зі статистичною інтерпретацією хвиль, і він намагався побудувати теорію виключно в термінах хвиль. Це призвело його до дискусії з іншими провідними фізиками, зокрема з Н. Бором. «Якщо ми збираємося зберегти ці прокляті квантові стрибки, — сказав якось у відчаї Шредінгер, — то я взагалі шкодую, що мав справу з атомною теорією!» Подальші дослідження Шредінгера присвячені теорії мезонів, термодинаміці, нелінійній електродинаміці Борна — Інфельда, загальній теорії відносності. Зокрема, він зробив кілька спроб розробки єдиної теорії поля.
Інтереси Шредінгера були надзвичайно різноманітні: він займався ліпленням, написав книгу з грецької філософії, досліджував проблеми генетики і т. д. Член низки академій наук і наукових установ, іноземний член АН СРСР (1934).
Основні роботи в галузі статистичної фізики, квантової теорії, квантової механіки, загальної теорії відносності, біофізики. Виходячи з ідей де Бройля про хвилі матерії та принципу Гамільтона, розробив (1926) теорію руху мікрочастинок — хвильову механіку, в основу якої поклав рівняння (рівняння Шредінгера), що відіграє в атомних процесах таку саму фундаментальну роль, як закони Ньютона в класичній механіці, і ввів для опису стану мікрооб'єкта хвильову функцію, або ψ-функцію.
У 1926 довів еквівалентність своєї хвильової механіки і матричної механіки, розробленої В. Гайзенбергом, М. Борном і П. Йорданом. У 1926 побудував квантову теорію збурень — наближений метод у квантовій механіці. Намагався (1926) представити частинку як групу хвиль, що займає визначену частину простору і рухається цілком (хвильовий пакет). За створення хвильової механіки в 1933 (з П. Діраком) удостоєний Нобелівської премії. Однак вихований на традиціях класичної фізики, заснованої на повному детермінізмі, Шредінгер не міг мислити іншими категоріями і не прийняв квантову механіку як завершену теорію. Його не задовольняв двоїстий опис мікрооб'єктів у термінах хвиль і частинок зі статистичною інтерпретацією хвиль, і він намагався побудувати теорію виключно в термінах хвиль. Це призвело його до дискусії з іншими провідними фізиками, зокрема з Н. Бором. «Якщо ми збираємося зберегти ці прокляті квантові стрибки, — сказав якось у відчаї Шредінгер, — то я взагалі шкодую, що мав справу з атомною теорією!» Подальші дослідження Шредінгера присвячені теорії мезонів, термодинаміці, нелінійній електродинаміці Борна — Інфельда, загальній теорії відносності. Зокрема, він зробив кілька спроб розробки єдиної теорії поля.
Інтереси Шредінгера були надзвичайно різноманітні: він займався ліпленням, написав книгу з грецької філософії, досліджував проблеми генетики і т. д. Член низки академій наук і наукових установ, іноземний член АН СРСР (1934).