Шиллер Микола Миколайович (13.03.1848—23.02.1910) - вітчизняний фізик. Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1868) і був залишений у О. Г. Столєтова. У 1871—74 працював у Берлінському університеті в Г. Гельмгольца. З 1875 — приват-доцент, з 1876 — професор Київського університету. У 1903 — 05 — ректор Харківського технологічного інституту.
Роботи стосуються механіки, термодинаміки, електродинаміки, оптики, молекулярної фізики. Багато зробив для експериментального обґрунтування теорії електромагнітного поля Максвелла. Розробив у 1874 метод визначення діелектричної проникності у змінних полях і перевірив справедливість максвеллівського співвідношення ε=n2, першим провів у 1874 — 75 ряд дослідів, які опосередковано підтверджували реальність гіпотези Максвелла про існування струмів зміщення, дослідив вплив середовища на електромагнітні коливання. Вивчаючи пружність насичених газів, теоретично показав, що кривизна поверхні рідини відіграє роль додаткової сили і що пружність насиченої рідини змінюється в той чи інший бік залежно від характеру дії, додатково прикладеної до поверхні рідини, над якою досліджується пружність насиченої пари (закон Томсона — Шиллера).
Виконав логічний аналіз основних термодинамічних понять і другого закону термодинаміки. Доповнивши й уточнивши поняття адіабатичного процесу, показав, що диференціальне рівняння другого закону термодинаміки повинно мати інтегрувальний дільник, який являє собою універсальну функцію температури (другий закон термодинаміки за Шиллером).
Був піонером в обґрунтуванні другого закону термодинаміки.
Роботи стосуються механіки, термодинаміки, електродинаміки, оптики, молекулярної фізики. Багато зробив для експериментального обґрунтування теорії електромагнітного поля Максвелла. Розробив у 1874 метод визначення діелектричної проникності у змінних полях і перевірив справедливість максвеллівського співвідношення ε=n2, першим провів у 1874 — 75 ряд дослідів, які опосередковано підтверджували реальність гіпотези Максвелла про існування струмів зміщення, дослідив вплив середовища на електромагнітні коливання. Вивчаючи пружність насичених газів, теоретично показав, що кривизна поверхні рідини відіграє роль додаткової сили і що пружність насиченої рідини змінюється в той чи інший бік залежно від характеру дії, додатково прикладеної до поверхні рідини, над якою досліджується пружність насиченої пари (закон Томсона — Шиллера).
Виконав логічний аналіз основних термодинамічних понять і другого закону термодинаміки. Доповнивши й уточнивши поняття адіабатичного процесу, показав, що диференціальне рівняння другого закону термодинаміки повинно мати інтегрувальний дільник, який являє собою універсальну функцію температури (другий закон термодинаміки за Шиллером).
Був піонером в обґрунтуванні другого закону термодинаміки.