1) один з основних газових законів, згідно з яким об'єм даної маси газу при сталому тиску змінюється лінійно з температурою: Vt=V0(1+αVt), де V0 і Vt — об'єми газу при початковій і кінцевій температурах, t — різниця цих температур, αV — коефіцієнт теплового розширення газів при сталому тиску, приблизно рівний для всіх газів 1/273,15 К-1. Гей-Люссака закон строго справедливий для ідеальних газів; реальні гази підпорядковуються йому при температурах і тисках, далеких від критичних значень. Є окремим випадком рівняння Клапейрона. Відкритий французьким ученим Ж. Л. Гей-Люссаком (J. L. Gay-Lussac) у 1802.
2) Закон, який стверджує, що об'єми газів, які вступають у хімічні реакції, перебувають у простих відношеннях один до одного і до об'ємів газоподібних продуктів реакції, тобто у відношеннях невеликих цілих чисел, напр. 1:1:2 (закон об'ємних відношень). Відкритий Ж. Л. Гей-Люссаком у 1808. Відіграв велику роль у відкритті закону Авогадро.
2) Закон, який стверджує, що об'єми газів, які вступають у хімічні реакції, перебувають у простих відношеннях один до одного і до об'ємів газоподібних продуктів реакції, тобто у відношеннях невеликих цілих чисел, напр. 1:1:2 (закон об'ємних відношень). Відкритий Ж. Л. Гей-Люссаком у 1808. Відіграв велику роль у відкритті закону Авогадро.