Содді Фредерік (2.09.1877-22.09.1956) — англійський фізик і хімік, один із піонерів радіоактивності, член Лондонського королівського товариства (1910). Народився в Істборні. Закінчив Оксфордський університет (1898). У 1900—03 працював у Мак-Гілльському університеті (Монреаль), у 1903—14 — в університеті Глазго, у 1914—19 — професор Абердинського університету, у 1919—36 — Оксфордського.
Роботи присвячені радіоактивності, хімії ізотопів, атомній і ядерній фізиці, історії фізики. Разом з Е. Резерфордом розробив у 1902—03 теорію радіоактивного розпаду і сформулював закон радіоактивних перетворень. Разом з В. Рамзаєм методом спектроскопії довів у 1903 наявність гелію в продуктах випромінювання радію (утворення гелію з радону). Довів зв'язок родин актинію та урану, незалежно від інших відкрив (1918) протактиній. Сформулював (1911) альфа-правило. Незалежно від К. Фаянса встановив у 1913 правило зміщення при радіоактивному розпаді (закон Содді — Фаянса). Ввів (1913) поняття про ізотопи і довів існування стабільних ізотопів у свинцю, передбачив (1917) ізомери. Роботи стосуються також математики і механіки (1921).
Нобелівська премія з хімії (1921). Іноземний член-кореспондент АН СРСР (1924), член Шведської Академії наук та Академії деі Лінчеї.