Ельстер Юліус (24.12.1854-6.04.1920) — німецький фізик-експериментатор. Народився в Бланкенбурзі. У 1879 здобув ступінь доктора філософії Гейдельберзького університету. З 1881 працював у гімназії у Вольфенбюттелі, де проводив спільні дослідження з Г. Гейтелем.
Роботи присвячені вивченню електричних явищ у газах і атмосфері, фотоелектричному ефекту, радіоактивності, термоелектронній емісії, катодним променям. Багато з цих досліджень були піонерськими. Побудував промисловий зразок вакуумного фотоелемента. У 1899 висловив ідею про перетворення елементів у радіоактивних процесах, виявив радіоактивність Землі (1903), визначив значення періоду напіврозпаду полонію (1906), досліджував радіоактивність різних тіл (1907), виявив незалежно від У. Крукса ефект сцинтиляції (1903).
У 1887 перевідкрив термоелектронну емісію, у 1903 при дослідженні атмосферної електрики помітив невідоме джерело іонів у повітрі і дійшов висновку про існування випромінювання, здатного безперервно іонізувати газ.