Спітцер Лайман (народився 26.06.1914) — американський астрофізик і фізик, член Національної АН (1952). Народився в Толедо. Закінчив Єльський університет (1935). У 1939-42 і 1946-47 працював у Єльському університеті. З 1947 — професор Прінстонського університету і директор астрономічної обсерваторії (у 1953—61 — директор стелараторного проекту «Маттергорн»).
Роботи в галузі фізики космосу, космогонії, фізики плазми. Вивчав утворення зір з газопилових хмар під впливом магнітних полів. Один з піонерів у дослідженні керованого термоядерного синтезу, висунув (1950) ідею утримання високотемпературної плазми магнітним полем. Запропонував стелларатор і низку елементів його конструкції, зокрема дивертор (1951), а також метод нагрівання плазми — магнітну накачку (1953). У 60—70-ті роки здійснив ідею позаатмосферного (супутникового) телескопа.
У 1960—62 — президент Американського астрономічного товариства. Медаль Г. Дрейпера (1974), премія Дж. Максвелла (1975) та ін.