Сирота Микола Миколайович (народився 2.11.1913) — радянський фізик, академік АН БРСР (1956). Народився в Петербурзі. Закінчив Московський інститут сталі (1936). У 1941—54 працював в Інституті загальної і неорганічної хімії АН СРСР і одночасно (1945—56) у Московському університеті. У 1957—63 керував відділом фізики твердого тіла і напівпровідників АН БРСР, перетвореним на Інститут фізики твердого тіла і напівпровідників АН БРСР. У 1963—74 — директор цього інституту, з 1968 — завідувач лабораторії. У 1957-62 — також завідувач кафедри Білоруського університету, з 1963 — Мінського педагогічного інституту.
Роботи стосуються фізики і фізичної хімії твердих тіл. Розвинув теорію фазових перетворень не I роду, теорію утворення метастабільних фаз в одно- і багатокомпонентних системах, теорію поліморфізму простих сполук і встановив фактори, що зумовлюють гістерезис фазових перетворень. Уперше вивчив питання про вплив магнітних електричних полів на кінетику кристалізації і фазових переходів. Розробив фізичні основи процесів відпуску загартованої сталі. Вивчав проблеми динаміки кристалічної ґратки та її вплив на фізичні властивості і процеси фазових переходів. Розробив низку нових матеріалів, спосіб одержання блоків кубічного нітриду бору.