Існують достовірні свідчення того, що телепортація - не плід фантазії письменників, а реальний факт. У різні часи його пояснювали по-різному.
Першу теорію телепортації сформулював у 1899 році вчений із США Амброз Бірс Він припустив, що в нашому світі існує щось на кшталт отворів і порожнин. Крізь них не пробивається світло, оскільки немає нічого, що б його проводило. Як образно пояснював вчений, "наш простір подібний до в'язаного светра: його можна надягнути, хоча, якщо придивитися, светр складається... з дір. Припустимо, на рукав потрапила мураха. Вона може випадково провалитися між петлями і потрапити в зовсім інший для неї світ, де темно і задушливо, а замість звичних ялинових голок - тепла, м'яка шкіра..."
Теорія Бірса перегукується з другою теорією про існування чорних дір, які, як поліпи, всмоктують усю матерію навколо і поглинають її своєю гравітаційною "горлянкою". Якщо штучно створити просторову "діру", своєрідний шлюз у нашому просторі-часі, то відстань з однієї точки в іншу долається миттєво - як по якомусь ходу, де немає часу і простору. До речі, вперше про існування у Всесвіті "мостів", що з'єднують різні точки тривимірного світу коротшим шляхом у четвертому вимірі, висловився Альберт Ейнштейн. Він стверджував, що звичайні геометричні параметри - висота, ширина і глибина - з'єднані в єдине ціле саме часом. Час - це четвертий просторовий вимір.
Згідно з третьою теорією, запропонованою в 1938 році фізиком Ральфом Харрісоном, поряд з нашим, земним, світом існує один або кілька паралельних світів. Вони пронизують нас і займають той самий простір, що й наше тривимірне буття. Існують точки найбільшого дотику цих світів з нашим. Здебільшого це місця, де завихрюються великі потоки води або повітря. Іноді "безодня" відкривається - це залежить від метеорологічних умов. Наприклад, біля Бермудів, місце аномальних явищ переміщується залежно від течії Гольфстрім. Подібні явища можуть відбуватися і в атмосфері. Коли канали між світами відкриваються, живі істоти й об'єкти можуть через них переміститися з нашого в паралельний світ і повернутися назад у наш. Ральф Харрісон пояснює це так: "Уявіть себе... гусеницею, що потрапила на черевик людини. Припустимо, вам треба перебратися на інший черевик - подорож через ногу, таз і іншу ногу триватиме не менше доби, і це ризиковано для життя (легко зірватися). Але ось людина випадково схрестила ноги так, що ви... впали на інший черевик, здійснивши за мить подорож довжиною в добу!"