Вайнштейн Борис Костянтинович ( народився 10.08.1921) — радянський фізик-кристалограф, академік (1976, член-кореспондент 1962). Народився в Москві. Закінчив Московський університет (1945) і Інститут сталі (1947). З 1949 працює в Інституті кристалографії АН СРСР (з 1958 — завідувач лабораторії, з 1962 — директор).
Роботи присвячені теорії дифракції, електроно- і рентгенографії, визначенню атомної структури кристалів, вивченню структури біологічних кристалів і макромолекул, загальним питанням кристалографії. Розвинув структурну електронографію (1954), розшифрував низку неорганічних і органічних структур, вперше визначив положення атомів водню в ряді кристалів (1950). Розробив теорію розсіяння рентгенівських променів на полімерних речовинах і рідких кристалах (1963). Розшифрував структуру низки амінокислот і поліпептидів. Розробив метод так званої прямої тривимірної реконструкції — відтворення тривимірної структури біологічних об'єктів за їх електронними мікрофотографіями (1971). Визначив (1975 — 81) структуру кристалів низки білків, зокрема леггемоглобіну — кисеньзв'язувального білка рослин, і ферментів: аспартат-трансамінази, пірофосфатази, каталази - одного з найскладніших розшифрованих нині білків (мол. маса 250 000). Працював над створенням кристалів для квантової електроніки та інших технічно важливих кристалів, а також у галузі автоматизації структурного аналізу кристалів.