Юрі Гарольд Клейтон (29.04.1893 — 1981) — американський фізик і фізико-хімік, член Національної АН (1935). Народився в Уолкертоні. Закінчив Монтанський університет (1917), там же викладав у 1919-21. У 1924-29 працював в університеті Дж. Гопкінса, у 1929—45 — у Колумбійському університеті (з 1934 — професор), очолював у ньому в 1940—45 науково-дослідну лабораторію з розділення ізотопів урану. У 1945—58 — професор Інституту ядерних досліджень імені Е. Фермі Чиказького університету, у 1958—70 — Каліфорнійського університету (у Сан-Дієго).
Роботи присвячені атомній фізиці, спектроскопії, квантовій механіці, хімії ізотопів, геохімії, космохімії. У 1932 відкрив важкий водень, назвавши його дейтерієм (Нобелівська премія з хімії, 1934). Проводив дослідження з отримання важкої води, розділення ізотопів урану, зокрема з метою отримання ізотопу урану-235.
У повоєнні роки наукові інтереси Юрі зосередилися в геохімії та космохімії. Здійснив вимірювання палеотемператур крейдових белемнітів, що було одним із значних успіхів геофізики. Працював над розвитком нового напряму — геохімії стабільних ізотопів, досліджував проблеми астрофізики, геохронології, виникнення життя. Довів (1950), що амінокислоти утворюються при електричних розрядах в атмосфері. Видана в 1952 його книга «Планети, їх виникнення і розвиток» містила першу систематичну хронологію Сонячної системи. Дослідження стосуються також походження метеоритів, структури Місяця, розподілу і виникнення елементів та їх ізотопів у природі. У 1956 разом з Г. Зюссом побудував таблицю відносної поширеності хімічних елементів.
Член багатьох академій наук і наукових товариств. Медалі Дж. Гіббса (1934), Г. Деві (1940), Б. Франкліна (1943), Національна медаль за науку (1964) та ін.