Gп, кг/с – масова витрата, що забезпечується системою підживлення I контуру;
Gу, кг/с – витрата витоків (дренажу) первинного контуру.
Тут перший доданок правої частини (22.2.1) – швидкість збільшення маси борної кислоти в первинному контурі, що надходить із системи борного регулювання через систему підживлення, а другий – швидкість спадання маси борної кислоти з I контуру внаслідок витоків із первинного контуру.
У стаціонарному режимі роботи I контуру, коли витрата витоків точно відшкодовується витратою підживлення I контуру (Gп = Gу), а саме цей режим суворо дотримується на практиці (інакше в контурі тиск теплоносія або зростає при Gп > Gу, або падає при Gп < Gу), і тому рівняння (22.2.1) з урахуванням цієї умови буде таким:
Для практика цікаві два окремі випадки характеру зміни концентрації борної кислоти, а саме:
а) Якщо початкове значення концентрації C0 = 0 (що буває при першому введенні борної кислоти у воду первинного контуру), то:
Чим більша подача підживлювальних засобів, тим вищий темп наростання концентрації борної кислоти у воді I контуру. Чим вища концентрація борної кислоти в підживлювальній воді, тим вища швидкість зростання концентрації кислоти в I контурі. Характер зростання концентрації кислоти в контурі показано на рис.22.1.
б) Випадок, коли Cп = 0 (тобто при розбавленні теплоносія I контуру чистим дистилятом):
Користуючись подібними графіками (а вони обов'язково входять до складу робочої документації оператора РУ), можна розв'язувати два типи практичних задач:
- за заданими величинами початкової концентрації борної кислоти C1 і масової витрати системи підживлення Gп розраховувати величину концентрації борної кислоти С(t), яка матиме місце через час t роботи системи підживлення в такому режимі;
- за заданими величинами початкової та кінцевої концентрацій борної кислоти в теплоносії 1 контуру визначати час роботи підживлювальних засобів із заданою витратою;
- за заданою пусковою концентрацією борної кислоти та положенням робочої групи ОР СУЗ у момент пуску в заданий момент кампанії визначати величину допустимої витрати підживлювальних засобів при підживленні первинного контуру чистим дистилятом, що забезпечує безпечну величину швидкості вивільнення додатної реактивності при пуску реактора.
*) Про те, як розв'язуються задачі останнього типу, буде сказано трохи пізніше.