Альварес Луїс Уолтер (народився 13.06.1911)-американський фізик-експериментатор, член Національної АН (1947). Народився в Сан-Франциско. Закінчив Чиказький університет (1932), з 1936 працює в Каліфорнійському університеті (з 1945 — професор), у 1954-59 та в 1976-78-заступник директора Радіаційної лабораторії імені Е. О. Лоуренса (Берклі). Роботи присвячені атомній та ядерній фізиці, фізиці елементарних частинок і космічних променів, прискорювальній техніці, радіолокації, оптиці. Відкрив у 1937 новий тип радіоактивного перетворення — явище захоплення ядром електрона з K-шару (K-захоплення). У 1939, використовуючи циклотрон як своєрідний високочастотний мас-спектрометр, виявив 3He, у 1940 разом з Ф. Блохом виміряв магнітний момент вільного нейтрона. Уперше прискорив (1940) іони вуглецю, запропонував селектор швидкостей за часом прольоту. У 1946 побудував перший протонний лінійний прискорювач з дрейфовими трубками. Побудував першу велику бульбашкову камеру для вивчення елементарних частинок і створив сучасну методику роботи з бульбашковими камерами, що зробило їх придатними для кількісного дослідження елементарних процесів. Під його керівництвом здійснено розробки водневих камер, що дало можливість отримати мільйони знімків взаємодій елементарних частинок. Розроблена Альваресом методика дала змогу, починаючи з 1955, здійснити великий цикл досліджень елементарних частинок, результатом яких стало відкриття в 1960 так званих резонансів — короткоживучих нестабільних частинок. За відкриття значної кількості резонансів та їх дослідження в 1968 удостоєний Нобелівської премії. У 1956 разом з іншими відкрив нову елементарну частинку — сигма-нуль-гіперон. Експериментально показав (1955 — 56), що τ- і θ-мезони мають приблизно однакові маси й час життя, що свідчить про ідентичність цих частинок; відкрив мюонний каталіз (1956), ω-мезон (1961). У 1969 — президент Американського фізичного товариства. Медаль А. Ейнштейна (1961), Національна медаль за науку (1964), премія А. Майкельсона (1965) та ін.
Альварес Луїс Уолтер
Альварес Луїс Уолтер (народився 13.06.1911)-американський фізик-експериментатор, член Національної АН (1947). Народився в Сан-Франциско. Закінчив Чиказький університет (1932), з 1936 працює в Каліфорнійському університеті (з 1945 — професор), у 1954-59 та в 1976-78-заступник директора Радіаційної лабораторії імені Е. О. Лоуренса (Берклі). Роботи присвячені атомній та ядерній фізиці, фізиці елементарних частинок і космічних променів, прискорювальній техніці, радіолокації, оптиці. Відкрив у 1937 новий тип радіоактивного перетворення — явище захоплення ядром електрона з K-шару (K-захоплення). У 1939, використовуючи циклотрон як своєрідний високочастотний мас-спектрометр, виявив 3He, у 1940 разом з Ф. Блохом виміряв магнітний момент вільного нейтрона. Уперше прискорив (1940) іони вуглецю, запропонував селектор швидкостей за часом прольоту. У 1946 побудував перший протонний лінійний прискорювач з дрейфовими трубками. Побудував першу велику бульбашкову камеру для вивчення елементарних частинок і створив сучасну методику роботи з бульбашковими камерами, що зробило їх придатними для кількісного дослідження елементарних процесів. Під його керівництвом здійснено розробки водневих камер, що дало можливість отримати мільйони знімків взаємодій елементарних частинок. Розроблена Альваресом методика дала змогу, починаючи з 1955, здійснити великий цикл досліджень елементарних частинок, результатом яких стало відкриття в 1960 так званих резонансів — короткоживучих нестабільних частинок. За відкриття значної кількості резонансів та їх дослідження в 1968 удостоєний Нобелівської премії. У 1956 разом з іншими відкрив нову елементарну частинку — сигма-нуль-гіперон. Експериментально показав (1955 — 56), що τ- і θ-мезони мають приблизно однакові маси й час життя, що свідчить про ідентичність цих частинок; відкрив мюонний каталіз (1956), ω-мезон (1961). У 1969 — президент Американського фізичного товариства. Медаль А. Ейнштейна (1961), Національна медаль за науку (1964), премія А. Майкельсона (1965) та ін.