Арцимович Лев Андрійович (25.02.1909—1.03.1973) — радянський фізик, академік (1953; член - кореспондент 1946). Народився в Москві. Закінчив Білоруський університет у Мінську (1928). У 1930—44 працював у Ленінградському фізико-технічному інституті АН СРСР. З 1944 —в Інституті атомної енергії імені І. В. Курчатова, з 1947 — також професор Московського університету.
Основні роботи в галузі атомної і ядерної фізики, фізики плазми, керованих термоядерних реакцій. Його результати дослідження процесів взаємодії швидких електронів з речовиною, зокрема дані про залежність інтенсивності гальмівного випромінювання і повних втрат енергії від енергії швидких електронів, блискуче підтвердили висновки і передбачення квантової механіки, що мало в той час важливе значення. У 1935 разом з І. В. Курчатовим вперше чітко довів захоплення нейтрона протоном, у 1936 разом з А. І. Аліхановим і А. І. Аліханьяном — збереження імпульсу при анігіляції позитрона і електрона. Виконав низку досліджень з електронної оптики. У повоєнні роки зі співробітниками розробив метод електромагнітного розділення ізотопів (Державна премія СРСР, 1953).
З 1950 очолював експериментальні дослідження з керованого термоядерного синтезу в СРСР. У 1952 разом зі співробітниками відкрив нейтронне випромінювання високотемпературної плазми (Ленінська премія, 1958), у 1956 встановив нетермоядерну природу нейтронів, що випромінюються в газорозрядних пінчах. Під його керівництвом проводилися роботи на термоядерних установках «Токамак», що завершилися отриманням фізичної термоядерної реакції. У 1968 на установці «Токамак-4» були зареєстровані перші термоядерні нейтрони. У 1971 за цикл робіт з отримання і дослідження високотемпературної плазми на установках «Токамак» Арцимовичу присуджена Державна премія СРСР.
З 1957 — академік-секретар Відділення загальної фізики і астрономії АН СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1969) .