Больцман Людвіг (20.02.1844-5.09.1906) — австрійський фізик-теоретик, один із засновників класичної статистичної фізики, член Австрійської АН (1895). Народився у Відні. Закінчив Віденський університет (1866). Професор університетів у Граці (1869-73 та 1876-89), Відні (1873-76. 1894-1900 та з 1903), Мюнхені (1889-94), Лейпцигу (1900-02).
Основні роботи в галузі кінетичної теорії газів, термодинаміки і теорії випромінювання. Вивів у 1866 закон розподілу газових молекул за швидкостями (статистика Больцмана). Формула рівноважного больцманівського розподілу лягла в основу класичної статистичної фізики. У 1871 висловив ергодичну гіпотезу. Застосовуючи статистичні методи до кінетичної теорії ідеальних газів, вивів (1872) основне кінетичне рівняння газів, яке є основою фізичної кінетики. Пов'язав ентропію фізичної системи з імовірністю її стану (1872) і довів статистичний характер другого закону термодинаміки, давши йому власне формулювання, чим було завдано удару ідеалістичній гіпотезі теплової смерті Всесвіту. Сформулював у 1872 Н-теорему (Н-теорема Больцмана), яка разом з його статистичною інтерпретацією другого закону термодинаміки покладена в основу теорії незворотних процесів.
Уперше застосував до випромінювання принципи термодинаміки. Використовуючи гіпотезу Дж. Максвелла про світловий тиск, у 1884 теоретично відкрив закон теплового випромінювання, за яким випромінювана енергія абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому степеню абсолютної температури тіла. Цей закон було експериментально встановлено в 1879 Й. Стефаном (закон Стефана — Больцмана). У 1884 з термодинамічних міркувань вивів існування тиску світла.
Приділяв увагу також філософським питанням природознавства, активно боровся з енергетистами, обстоюючи атомістичну теорію, а в теорії пізнання — з махістами. Філософські погляди Больцмана позитивно оцінив В. І. Ленін. Безперервні нападки з боку противників кінетичної теорії газів викликали у Больцмана манію переслідування. Можливо, саме тому він покінчив життя самогубством.
Роботи присвячені також математиці, механіці, оптиці, гідродинаміці, теорії пружності, теорії електромагнітного поля тощо.
Член багатьох академій наук, у т. ч. член-кореспондент Петербурзької АН (1899).