Борисевич Микола Олександрович (народився 21.09.1923) — радянський фізик, академік (1981; член-кореспондент 1972), академік АН БРСР (1969), президент АН БРСР з 1969. Народився у селищі Лучний Міст (тепер Мінської обл.). Закінчив Білоруський університет (1950). З 1955 працює в Інституті фізики АН БРСР (з 1955 — завідувач лабораторії, у 1955—69 — заступник директора).
Роботи в галузі молекулярної спектроскопії і люмінесценції, інфрачервоної техніки, квантової електроніки. Розробив статистичну теорію фотофізичних процесів у складних молекулах і запропонував експериментальні методи їх дослідження, розвинув оптичні методи визначення температури молекул та інших молекулярних сталих. Виявив уповільнену термічно активовану флуоресценцію і новий вид кооперативної люмінесценції складних молекул у газовій фазі. Дослідив і створив новий клас оптичних фільтрів для широкої інфрачервоної області спектра (Державна премія СРСР, 1973). Один з авторів відкриття явища стабілізації-лабілізації електронно-збуджених багатоатомних молекул. Уперше здобув генерацію випромінювання багатоатомних молекул у газовій фазі. Розробив газові оптичні квантові генератори з нелінійними селективними втратами й одночастотні гелій-неонові лазери зі значною вихідною потужністю.
Герой Соціалістичної Праці (1978). У 1980 за цикл робіт зі спектроскопії складних молекул разом з іншими удостоєний Ленінської премії. Іноземний член АН ЧССР (1978).