Декарт Рене (латинізоване ім'я Картезій) (31.03.1596-11.02.1650) - французький філософ, фізик, математик і фізіолог. Народився в містечку Лає. Закінчив єзуїтську колегію Ла-Флеш (Анжу), був деякий час військовим, подорожував. У 1628—49 жив у Голландії, у 1649 переїхав до Стокгольма, де й помер.
Фізичні дослідження стосуються головним чином механіки, оптики і будови Всесвіту. Увів поняття «сили» (міри) руху (кількості руху), розуміючи під ним добуток «величини» тіла (маси) на абсолютне значення його швидкості, сформулював закон збереження руху (кількості руху), однак тлумачив його неправильно, не враховуючи, що кількість руху є векторною величиною (1644). Досліджував також закони удару, вперше чітко сформулював закон інерції (1644). Висловив припущення, що атмосферний тиск зі збільшенням висоти зменшується. У 1637 виходом у світ «Діоптрики», де містилися закони поширення світла, відбиття і заломлення, ідея ефіру як переносника світла, пояснення веселки, поклав початок оптиці як науці. Перший математично вивів закон заломлення світла (експериментально цей закон установив близько 1621 В. Снелліус). Дав теорію магнетизму.
Був основоположником картезіанства, прагнув побудувати загальну картину природи, в якій усі фізичні та інші явища пояснювалися б як результат руху великих і малих частинок, утворених з єдиної матерії. Не маючи можливості спиратися на достатній експериментальний матеріал, Декарт (і його послідовники) зловживав гіпотетичними побудовами. Основного удару картезіанським поглядам завдав І. Ньютон.
У математиці першим увів у 1637 поняття змінної величини і функції, заклав основи аналітичної геометрії. У вченні про пізнання був основоположником раціоналізму.