Юнг Томас (13.06.1773-10.05.1829) — англійський вчений, один із творців хвильової оптики, член Лондонського королівського товариства (1794), у 1802-29 секретар. Народився в Мілвертоні. З ранніх років виявив незвичайні здібності та феноменальну пам'ять. У 2 роки навчився вільно читати, у 4 знав напам'ять багато творів англійських поетів, у 8—9 років опанував токарне ремесло і майстрував різні фізичні прилади, до 14 років ознайомився з диференціальним численням (за Ньютоном), вивчив багато мов (грецьку, латину, французьку, італійську, арабську та ін.). Навчався в Лондонському, Единбурзькому та Геттінгенському університетах, де спочатку вивчав медицину, але потім захопився фізикою, зокрема оптикою та акустикою. У 1801—03 — професор Королівського інституту, з 1811 — лікар у лікарні Св. Георгія (Лондон), одночасно з 1818 — секретар Бюро довгот, керував виданням «Морського календаря». В останні роки життя займався укладанням єгипетського словника.
Роботи стосуються оптики, акустики, теплоти, механіки, математики, астрономії, геофізики, філології, зоології. Проте в історії науки найбільш відомий як фізик. Пояснив (1793) явище акомодації ока зміною кривини кришталика. У трактаті «Досліди й проблеми зі звуку і світла» (1800) виступив на захист хвильової теорії світла, піддав критиці корпускулярну теорію Ньютона; тут же вперше вказав на посилення й ослаблення звуку при накладанні звукових хвиль (інтерференція звуку) і запропонував принцип суперпозиції хвиль. У 1801 першим пояснив явище інтерференції світла і ввів (1803) термін «інтерференція», зокрема, виходячи зі свого принципу інтерференції (1801), пояснив кільця Ньютона. Виконав також перший демонстраційний експеримент зі спостереження інтерференції світла, отримавши два когерентних джерела світла (1802). Цей дослід став класичним, як і відомий дослід Френеля. У 1803 зробив спробу пояснити дифракцію світла від тонкої нитки, пов'язуючи її з інтерференцією, відкрив інтерференцію ультрафіолетових променів, показав, що при відбитті променя світла від густішого середовища відбувається втрата півхвилі. Розробляв теорію кольорового зору. Виміряв довжини хвиль різних кольорів, отримав для довжини хвилі червоного світла значення 0,7 мікрона, для фіолетового — 0,42 мікрона (1803). Висловив (1807) думку, що світло й променисте тепло відрізняються одне від одного лише довжиною хвилі, висунув (1817) ідею поперечності світлових хвиль.
У теорії пружності Юнгу належать дослідження деформації зсуву, у 1807 ввів характеристику пружності — модуль розтягу (модуль Юнга).
Член Паризької АН.