Ейконал, (від грец. eikon — зображення) у геометричній оптиці, функція, що визначає оптичну довжину шляху променя світла між двома довільними точками, одна з яких А належить простору предметів (об'єктів), інша А` — простору зображень (див. Зображення оптичне) Залежно від вибору параметрів розрізняють: точковий Ейконал, або Ейконал Гамільтона (гамільтонова характеристична функція від координат х, у, z; х`, у`, z` точок А і А`); кутовий Ейконал Брунса (функція кутових коефіцієнтів μ, ν; μ`,ν` променя); складніший Ейконал Шварцшильда і ряд ін. Застосування Ейконала при розрахунках оптичних систем дає можливість, диференціюючи його за певними параметрами, знайти вирази для деяких основних аберацій оптичних систем. Функції, які називаються Ейконалом, широко використовуються в електронній і іонній оптиці в рамках загальної аналогії, що існує між нею і класичною оптикою, а також при описі процесів розсіяння частинок і хвиль у квантовій механіці і квантовій теорії поля (ейкональне наближення), де теж виникають аналогії з оптикою.