Дірак Поль Адрієн Моріс (народився 8.08.1902) — англійський фізик-теоретик, один із творців квантової механіки, член Лондонського королівського товариства (1930). Народився в Брістолі. Закінчив Брістольський (1921) і Кембриджський (1926) університети. У 1932—68 — професор Кембриджського університету.
Праці стосуються квантової механіки, квантової електродинаміки, квантової теорії поля, теорії елементарних частинок, теорії гравітації. Розробив (1926—27) математичний апарат квантової механіки — теорію перетворень, запропонував (1927) метод вторинного квантування. У 1927 застосував принципи квантової теорії до електромагнітного поля і отримав першу модель квантованого поля, поклавши початок квантовій електродинаміці. Передбачив тотожність квантів вимушеного і первинного випромінювань, що лежить в основі квантової електроніки (1927). З В. Гайзенбергом у 1928 відкрив обмінну взаємодію, ввівши обмінні сили.
Побудував у 1928 релятивістську теорію руху електрона, запропонувавши хвильове рівняння, що описує рух електрона і задовольняє релятивістській інваріантності (релятивістська квантова механіка). У теорії Дірака гармонійно поєднуються теорія відносності, кванти та спін, які до цього здавалися незалежними поняттями. З теорії Дірака випливав важливий висновок, що електрон може мати від'ємні значення енергії. Виходячи з цього, припустив існування позитивно зарядженого електрона, або позитрона, який був відкритий у 1932. Побудував теорію дірок (1930), у 1931 передбачив існування античастинок, народження і анігіляцію електронно-позитронних пар. У 1931 висунув гіпотезу про існування елементарного магнітного заряду (монополь Дірака), у 1933 — антиречовини. Постулював ефект поляризації вакууму (1933). За створення квантової механіки разом з Е. Шредінгером у 1933 був удостоєний Нобелівської премії.
Незалежно від Е. Фермі розробив у 1926 статистику частинок з напівцілим спіном (статистика Фермі — Дірака). У 1931 обґрунтував можливість існування симетричної квантової електродинаміки, заснованої на елементарних магнітних зарядах. У 1932 спільно з В. О. Фоком і Б. Подольським запропонував багаточасовий формалізм — прямий попередник сучасної квантової електродинаміки. У 1936 побудував загальну теорію класичних полів, головним чином для вільних частинок.
Висловив (1937) гіпотезу зміни гравітації з часом. У 1942 ввів поняття індефінітної метрики з метою усунення нескінченності власної енергії електрона. У 1962 розробив теорію мюона, у якій мюон описується як коливальний стан електрона. Останнім часом працює над проблемою гамільтонової формулювання теорії гравітації з метою подальшого квантування гравітаційного поля.
Почесний член низки академій наук і наукових товариств, іноземний член АН СРСР (1931). Королівська медаль (1939), медаль Коплі (1952), премія Р. Оппенгеймера та ін.