Ельзассер Вальтер ( народився 20.03.1904) - фізик і геофізик. Народився в Мангаймі (Німеччина). Навчався в Гейдельберзькому, Мюнхенському та Геттінгенському університетах. У 1928 — 30 працював у Технічному університеті в Берліні, у 1930 — 33 — у Франкфурті, 1933 — 36 — в Інституті А. Пуанкаре в Паризькому університеті, 1936 — 41 — у Каліфорнійському технологічному інституті, 1947 — 50 — у Пенсільванському ун-ті, 1950—56 — професор університету Ітаки, 1956—62 — у Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, у 1962 — 68 — у Прінстонському університеті. У 1968 — 74 — професор Мерілендського університету.
Роботи присвячені ядерній фізиці і фізиці Землі. У 1933—34 дійшов висновку, що особливою стабільністю повинні володіти ядра з числами протонів або нейтронів, рівними 2, 8, 20, 50, 82, 126, названими згодом «магічними числами». Намагаючись дати теоретичне обґрунтування емпіричним закономірностям, припустив, що кожен нуклон ядра рухається в усередненому полі інших нуклонів, розглянув квантовомеханічну задачу про рух нуклона в потенціальній ямі прямокутної форми і знайшов порядок заповнення рівнів (оболонкова структура ядра). У 1925 запропонував використовувати кристали для спостереження дифракції електронів і доведення їхньої хвильової природи, у 1936 передбачив інтерференцію нейтронів.
Член Національної АН США (1957).