Феофілов Петро Петрович (13.04.1915 —24.04.1980)— радянський фізик, член - кореспондент АН СРСР (1964). Народився в Сольвичегодську. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут (1939). З 1939 працював у Державному оптичному інституті.
Праці в галузі фізичної оптики, спектроскопії конденсованого стану, квантової електроніки. Досліджував люмінесценцію розчинів складних органічних сполук і кристалів. Встановив зв'язок ступеня поляризації люмінесценції із симетрією будови люмінесціюючих молекул і розвинув запропонований С. І. Вавиловим метод визначення мультипольності елементарних випромінювачів. Вперше виявив поляризовану люмінесценцію кубічних кристалів. Розробив метод вивчення швидкоплинних процесів (Державна премія СРСР, 1949). Створив новий науковий напрям — поляризовану люмінесценцію молекул і кристалів.
Провів цикл праць з дослідження властивостей штучних монокристалів, зокрема з вивчення монокристалів, активованих іонами з незаповненими оболонками. Отримав і дослідив багато нових активованих кристалічних систем, які становлять інтерес для квантової електроніки. Виявив явище гігантської спінової пам'яті в деяких кристалах з рідкісноземельними активаторами, фотоперенесення електрона між іонами активаторів, явище кооперативної сенсибілізованої люмінесценції. Розвивав новий напрям у спектроскопії кристалів — дослідження кооперативних ефектів. Побудував теорію і створив основи низки методів вивчення прихованої анізотропії кристалів. За цикл праць зі створення нових оптичних методів дослідження складних домішкових центрів і дефектів у кристалах удостоєний у 1975 Державної премії СРСР.
Головний редактор журналу «Оптика і спектроскопія» (з 1977). Золота медаль С. І. Вавилова (1970).